Досьє
18 січня 2016
Іоффе Юлій Якович
Іоффе Юлій Якович

 

Народний депутат України I, II, III, IV, VII, VIII скликань, екс-регіонал. В.о. заступника Міністра Міністерства палива та енергетики України (2006-2007 рр.), позаштатний радник Президента України Леоніда Кучми (1994-2000 рр.)

Місце народження, освіта

Народився 10 грудня 1940 року в Луганську.  

У 1964 році закінчив Комунарський (Алчевський) гірничо-металургійний інститут, здобув спеціальність гірничого інженера-електромеханіка. 

Кар’єра

З 1957 року - слюсар Комунарського металургійного заводу.

У 1959-1961 роках – моторист шахти«Україна» (Луганська обл.).

З 1965 року - механік дільниці, помічник головного механіка, шахти «1-біс» м. Краснодон.

З 1966 року - головний енергетик шахти «Суходольська».

З 1967 року - головний механік шахти «Дуванна-2».

З 1976 року - начальник управління з оснащення шахтових стволів Краснодонського ШБМУ.

З 1979 року - начальник Краснодонського шахтопрохідницького управління.

З 1980 року - директор шахти «Гірська».

З 1989 року - генеральний директор ВО «Стахановвугілля».

Член КПРС.

У 1990-1994 роках – народний депутат України I (XIII) скликання. Член Комісії у питаннях соціальної політики та праці. Група «Промисловці».

У1992-1993 роках - Віце-прем'єр-міністр України з питань паливно-енергетичного комплексу.

З 1993 року - керівник торговельно-економічної місії в складі Посольства України в США.

У 1994-1998 роках - народний депутат України II скликання. Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, транспорту і зв'язку. Член групи «Конституційний центр».

З 1994 по 2000 роках - позаштатний радник Президента України Леоніда Кучми з питань паливно-енергетичного комплексу.

У 1998-2002 роках - народний депутат України III скликання. Член Комітету з питань науки і освіти (07.1998-02.2000 рр.), голова Комітету з питань державного будівництва й місцевого самоврядування (з 02.2000 р.). Член фракції НДП (1998 р.), позафракційний (1998-1999 рр.), уповноважений представник групи «Трудова Україна» (з 05.1999 р.).

Голова ПП «Трудова Україна» (2000-2004 рр.).

У 2002-2006 роках – народний депутат України IV скликання від ПП «Трудова Україна». Член фракції «Єдина Україна»,  ПП «Трудова Україна» та ін., член фракції СДПУ(о) (з 12.2005 р.). Член Комітету з питань державного будівництва та місцевого самоврядування.

Довірена особа кандидата на пост Президента України В. Януковича в ТВО №113 (2004-2005 рр.).

З 2005 року - перший заступник голови Республіканської партії України  (РПУ), яку очолював Юрій Бойко.

У 2006 році балотувався у народні депутати України від «Опозиційного блоку НЕ ТАК!», член РПУ.

У 2006-2007 роках - в.о.заступника Міністра Міністерства палива та енергетики України Юрія Бойка.

ПрезидентТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія».

У 2012-2014 роках - народний депутат України VII скликання від Партії регіонів. Член Партії регіонів і член фракції Партії регіонів. Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

З 2014 року - народний депутат України VIII скликання.Член депутатської фракції ПП «Опозиційний блок». Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Родина

Юлій Якович одружений. Дружина - Любов Іванівна. Сини: Олександр (1965 р.н.) - доцент медінституту, хірург; Артур (1972 р.н.) - юрист, керівник юридичної фірми.

Компромат

ЗМІ зазначають, що Іоффе є людиною Бойка, якого в свою чергу пов'язують з групою бізнесмена Дмитра Фірташа.

Відомо, що Іоффе і Бойко мали спільну діяльність у «Нафтогазі України», а до цього очолювали великі підприємства на Луганщині. Іоффе обіймав керівні посади на таких великих державних підприємствах як «Стахановвугілля» і був членом наглядової ради НАК «Нафтогаз України».

Іоффе - директор і співзасновник «ДВ Нафтогазовидобувна компанія», яке неодноразово виграло тендери у сферах енергетики та вуглевидобутку. Зокрема, в ЗМІ повідомлялося про те, що у 2012 році Міністерство енергетики та вугільної промисловості визнало ТОВ «ДВ нафтогазовидобувна компанія» переможцем конкурс на надання в концесію цілісного майнового комплексу держпідприємства «ТЕЦ-2 «Есхар» (Харківська область).

Крім того, зазначалось, що Донецька і Луганська обласні дирекції з ліквідації збиткових вугледобувних та вуглепереробних підприємств торік уклали низку угод на закупівлю вугілля загальною вартістю 204, 07 млн грн, з яких 66,42 млн грн отримало ТОВ «ДВ Нафтогазовидобувна компанія».

У січні 2014 року голосував за «диктаторські закони» - пакет антидемократичних законів, які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.

Нагороди

Медаль «Ветеран праці», орден «Знак Пошани». Орден «За заслуги» ІІІ ст. (1997 р.), князя Ярослава Мудрого V ст. (2000 р.). Почесна грамота КМ України (2000 р.). Почесна грамота ВР України.