Політичний діяч, народний депутат України II-VII  скликань, Голова фракції КПУ та лідер КПУ (забороненої з 2015 року).

Місце народження та освіта

Народився 1 серпня 1952 року в Донецьку. Після закінчення школи впродовж 1969-1974 рр. навчався у Донецькому політехнічному інституті, отримав спеціальність гірського інженера-електромеханіка.  Другу освіту здобув у 1991 році по закінченні Київського інституту політології та соціального управління.

Кар'єра

Свій трудовий шлях розпочав у 1974 році, влаштувавшись конструктором в Донецький інститут «Дондіпровуглемаш».

З 1975 року був на комсомольській та партійній роботі. Працював інструктором, заввідділом.

З 1977 по 1980 рік  - другий секретар міського ЛКСМУ.  У 1978 році став членом КПУ. Впродовж  майже десяти років займав керівні посади: секретаря Донецького обкому ЛКСМУ, секретаря ЦК ЛКСМУ, з 1988 по  1989 рік - секретаря Маріупольського міськкому КПУ, пізніше - секретаря з ідеологічної роботи, з 1990 року — другого секретаря Донецького обкому КПУ.

З 1991 року, після заборони КПУ, по 1993-го працював заступником генерального директора корпорації  «Укрвуглемаш».

В 1993 році на «відновлювальному» з'їзді КПУ в Донецьку  Петро Миколайович обраний першим секретарем ЦК КПУ.

Починаючи з 1994 по 1014 рік - народний депутат Верховної Ради України  II-VII  скликань, керівник комуністичної фракції. Член Конституційної Комісії від Верховної Ради України. Член Комітету з питань культури і духовності. Член Комітету з питань правової реформи та правової політики. Член Постійної делегації Верховної Ради України в ПАРЄ.

Влітку 2006-го Симоненко та інші представники КПУ спільно з Партією Регіонів та Соцпартією України сформували антикризову коаліції, яка з часом стала коаліцію «Стабільність та реформи». Через об’єднання з «донецькими» на адресу Компартії лунало багато критики. Після того як, коаліція завершила своє існування, Компартія увійшла до парламентської більшості.

Петро Миколайович брав участь у виборах в Президенти України 2004 та 2010 року. У 2014 році також балотувався на пост Президента. Під час політичної кампанії заявив про зняття своєї кандидатури, проте це відбулося після закінчення строку зняття кандидатур. На виборах зайняв 9 місце.

У 2014 році на позачергових виборах до парламенту КПУ вперше не пройшла до Верховної Ради.

15 серпня 2014 року Генпрокуратура відкрила кримінальне провадження проти Петра Симоненка за підозрою в сепаратизмі.

22 липня 2015 року ВР прийняла законопроект, що забороняє КПУ.

Статок

Родина Петра Миколайовича мешкає біля Києва в селі Горенка. Заміська власність оцінюється приблизно у півтора мільйона доларів. Сам Симоненко заперечує, що є мільйонером. Стосовно бізнесу достеменно відомо, що його  син  Андрій — підприємець та чиновник, разом з братом Костянтином є співзасновником кількох фірм. На думку Л. Грача, найбільш прибутковим бізнесом Симоненко є лобіювання інтересів у парламенті.

Особисте життя

Петро Симоненко був одружений двічі.  Від першого шлюбу із Світланою Симоненко має двох синів та онуків. У 2009 році одружився вдруге із журналісткою Оксаною Ващенко (1977 р.н.), у подружжя  народилися дочка Марія (2009 року) та син Іван (2010 року).

Захоплення

Шахи.