Політика
28 жовтня 2015
Прогнозовані несподіванки київських виборів
Вибори в Києві мають свій, «особливий» статус, адже той, хто контролює владу в столиці, може впливати на загальнодержавні процеси і всеукраїнську політику в цілому.
news-image

Результати виборів у столиці були відносно прогнозованими і, принаймні для експертів, несподіванкою не стали. Ніхто не сумнівався в перемозі партії БПП «Солідарність», як і в тому, що, за підсумком цих виборів, вона трохи втратить.  Питанням полягало лише в тому, з яким результатом  і в якій послідовності партії розмістяться за лідером столичних перегонів.

Київ став одним із лідерів за кількістю кандидатів і партій, які взяли участь у місцевих виборах. В середньому по Україні на місце балотувались 15 кандидатів, в Києві ж бажаючих зайняти виборну посаду налічувалось майже 30.  Хоча до остаточного завершення підрахунку ще далеко, з великою часткою вірогідності можна стверджувати, що з 40 партій до Київради проходять 5-6.

БПП «Солідарність»

Порівняно з результатом минулорічних виборів, політсила Кличка-Порошенка показала  не такі гарні цифри. У 2014 команда Кличка набрала 40,5% голосів киян і за рахунок додавання переможців-мажоритарників отримала найбільшу фракцію, чисельністю майже 70 депутатів.  Попередні цифри вказують, що на цих виборах БПП «Солідарність» набирає трохи менше 30%. Виходячи з цього, можна стверджувати, що пропрезидентська команда Кличка вже не буде мати більшості в міськраді Києва, хоча й буде займати лідируючі позиції. Деякі аналітики і експерти навіть поквапилися заявити про провал партії в столиці. Але не все так однозначно, як видається на перший погляд. Незважаючи на незначну втрату позицій,  БПП «Солідарність» показала в столиці один з найвищих результатів по Україні. Це досить показово, враховуючи традиційну опозиційність і своєрідність київського виборця. Слід звернути увагу, що чинний мер набрав значно більше голосів киян, ніж політсила, під прапорами якої він йшов на другий мерський термін.  Це свідчить про те, що саме Кличко був  «паровозом» для партії і підтягував її рейтинг. Значно вищий особистий результат мера може свідчити про більш ефективну і технологічну виборчу кампанію особисто Кличка, ніж політсили в цілому. Підбиваючи підсумки, можна сказати, що команда Кличка отримала в Києві гарний результат і збереже свій вплив у столиці. Але варто зауважити, що БПП в майбутньому доведеться рахуватись з іншими фракціями Київради, які значно поліпшили своє представництво в київському парламенті на цих виборах.

«Свобода»

Одним із найкращих результатів на виборах у столиці може похвалитись ідейно-націоналістична «Свобода». Враховуючи скандали, що супроводжують партію останнім часом, багато хто з політологів вважав, що вона буде втрачати електоральну підтримку, а її виборці перетікатимуть до інших радикальних партійних проектів. Але сталося навпаки. За попередніми даними, «Свобода» набирає майже 8% голосів київських виборців. Це на 3% більше, ніж на минулих виборах. Досить непоганий результат, враховуючи те, що «Свобода» вела не надто активну виборчу кампанію, і, як уже зазначалося, більшість експертів прогнозували політсилі значно менший відсоток.  Можна міркувати, чи набрала б «Свобода» більше, якщо б не скандали та арешти її активістів, чи навпаки – вона їй допомогли, але факт в тому, що її рейтинг, порівняно з минулорічними виборами у Києві, зріс.

Серед всіх партій, що прогнозовано потрапляють до Київради наступного скликання, саме фракції «Свободи» пророкують місце головного опонента провладної більшості в столиці. Сподіваємось, ця опозиція буде конструктивною і стимулюватиме міську раду до більш ефективної праці.

 «Самопоміч»

Досить цікавим для аналізу і «розбору польотів» є результат партії «Самопоміч». З’явившись у столиці всього лише на минулих виборах, партія відразу завоювала  симпатії багатьох киян. Ще до початку активної фази виборів «Самопоміч» вважалася одним із головних фаворитів виборчих перегонів у столиці.  В той же час, за результатом попереднього підрахунку голосів, партія отримує досить посередній результат: 9-11%. Приблизно на рівні інших трьох партій, що впевнено долають 5%-ий бар’єр у столиці.Але, повторюючись, зазначимо, це набагато менше, ніж прогнозували партії до початку виборів.

Для участі у виборах у столиці для політсили принципово важливо було вгадати з кандидатом у мери, який не тільки сам мусить боротися за мерське крісло, але й підтягувати за собою партію. Так сталося у випадку «БПП- Кличко». У випадку з «Самопомічю» все сталося навпаки. Явно провальна ставка. Таке враження, що політсила «зіграла договорняк із владою» і виставила явно провального кандидата. Сірий і невиразний Гусовський не мав жодних шансів на перемогу. Побачивши результати екзит-полів, де Гусовський набирає біля 9%, деякі «знавці» почали говорити про «феномен Гусовського», маючи на увазі, що він може скласти конкуренцію діючому меру і має примарні шанси вийти в другий тур. Нічого подібного і ніякого «феномена». Все дуже просто. Значна підтримка партії «Самопоміч» у столиці вилилася в результат «сірого» і мало кому відомого кандидата. Опитування засвідчили, що певна частина виборців голосувала за кандидата лише через його приналежність до вподобаної виборцем політсили.  В той же час можна припустити, що певну кількість потенціальних виборців «Самопомочі» Гусовський відвернув. Тож і отримали приблизно однаково і партія, і кандидат в мери. Причому хто кому додав, а хто в кого відтягнув, також цілком очевидно. Як би там не було, партія збільшить своє представництво в Київраді за підсумком цих виборів.

«Батьківщина»

Головним козирем партії Тимошенко є те, що вона має стабільне електоральне ядро, яке традиційно її підтримує. На цих виборах «Батьківщина» взяла вдвічі більше голосів киян, ніж на минулих. Хоча аналітики прогнозували, що партія може набрати в столиці ще більше. Сумнівною видається ставка партії на екс-голову КМДА Володимира Бондаренка, який нічим особливим на посаді не відзначився, а його кампанія пройшла в столиці майже непомітно.  Він набрав трохи більше голосів, ніж йому прогнозували, але це, скоріше, не його заслуга. На результат Бондаренка вплинув рейтинг «Батьківщини», який останнім часом трохи зріс. Можна також припустити , що якби кандидат від «Батьківщини» був більш вдалим, партія могла б показати у столиці кращий результат.  Отримані на цих виборах приблизно 9-10% голосів киян дозволять політсилі Тимошенко створити невеличку, але впливову фракцію у Київраді.

Єдність

Своєрідною реінкарнацією багато хто вважає участь і результат на цих виборах Олександра Омельченка та його «Єдності». Але так кажуть неуважні і ті хто забувають, що Сан Санич з політичної арени столиці ніколи не зникав. Він є впливовим депутатом Київради, а його фракція «Єдність» - друга за чисельністю після «УДАРу» Кличка. Враховуючи отримані на цих виборах приблизно 8%, Омельченко, вірогідно, збереже  представництво в законодавчому органі столиці, хоча і втратить кілька «бойових товаришів». Більшість експертів переконані, що в наступній Київраді команда Омельченка буде одним з головних союзників промерської фракції.

«Партія Рішучих громадян»

Деякі екзит-поли демонструють, що на межі проходження в міськраду перебуває «Партія рішучих громадян» скандального  політика Берези. Цей провокаційний партійний проект тримається виключно на рейтингу свого епатажного керманича, який своїм рішучим популізмом зумів завоювати симпатії певної кількості киян. Як показує практика, за таких скандальних кандидатів-популістів люди часто голосують в знак протесту або «по приколу». В разі потрапляння  до Київради цей «прикол» може стати «маленьким київським Жириновським», який, зображаючи опозиціонера і борця за народ, буде виконувати політичні замовлення і «косити бабло».

«Рух за реформи»

Ну і на кінець – солоденьке. З’явившись як комік, цей партійний проект став головним невдахою виборчої кампанії. «Рух за реформи» був своєрідним політичним експериментом, головним питанням якого було: «чи можна за великі гроші з багна зробити цукерку?»

Як показав результат, такі «солодощі» киянам не потрібні. Витративши не просто великі, а дуже великі гроші, цей проект не зміг завести в Київраду навіть кілька депутатів. Джерела, наближені до керівництва штабу «Руху за реформи», стверджують, що на виборчу кампанію в Києві «носороги» витратили понад 40 мільйонів доларів. А це, за нинішнім курсом, більше 800 мільйонів гривень. Враховуючі безмежне і водночас загадкове фінансування, неймовірну кількість білбордів по місту і ще більшу кількість друкованої агітації, посередня команда політтехнологів могла б зробити мером справді й носорога, але «круті специ» Думчева не змогли подолати навіть 5%-ий бар’єр. Приклад марнотратства і неефективного використання коштів. Хоча може так і було задумано – «розпихати кеш по кишенях»?!

***

На даний момент результати  місцевих виборів дозволяють зробити три головних висновки.

Перший - ми отримаємо суттєво оновлену міську раду, де вже не буде повного домінування однієї промерської політсили. А новообраному меру, яким, цілком ймовірно, знову стане Кличко, доведеться працювати з усією Київрадою, а не лише зі своєю домінуючою фракцією.

Другий – кияни показали, що вони у своїй переважній більшості мудрі і свідомі громадяни, які не ведуться на голослівний популізм політичних клоунів.

Третій – шалені гроші не завжди гарантують перемогу на виборах.

Але розслаблятись ще рано. Шоу триває, і киян чекає вирішальна битва між кандидатами за крісло мера Києва.

Автор: Сергій Валовенко