Інфографіка
17 березня 2016
Прем'єр-міністри України з 1990 по 2016 рік: історія посади
За 26-річну історію України Уряд країни очолювали 17 українських політиків.
news-image

В Україні прем'єр-міністр очолює Кабінет міністрів, котрий є вищим виконавчим органом влади у країні. За 26 років незалежності цю посаду з різним успіхом й результатом обіймали 17 чоловік. Біографія кожного з них нероздільно пов'язана з історією розвитку країни, її злетами та падіннями.

Кореспондент «Є!» склала послідовну хронологію постатей, які мали честь бути прем'єрами незалежної України.

Першим головою уряду незалежної України у жовтні 1990 року став Вітольд Фокін. Серед його ініціатив - підписання Угоди урядів Білорусі, Росії та України про впровадження узгодженої економічної політики. У цьому документі передбачалося проведення скоординованих реформ з послідовним впровадженням ринкових механізмів, продумана трансформація форм власності, забезпечення вільного підприємництва. Зокрема йшлося про домовленість — будувати економічні відносини на базі чинної грошової одиниці — карбованця (рубля), а перехід, у перспективі, на національну валюту вимагав попереднього сповіщення. Країні тоді домовилися проводити узгоджену політику скорочення дефіциту бюджетів, координувати ставки податку на додану вартість.

30 вересня 1992 року Вітольд Фокін подав у відставку.

З 2 по 12 жовтня в.о. прем'єр-міністра був Валентин Симоненко, голова виконкому Одеської міської ради та радник Президента в Одеській області.

З жовтня 1992 по вересень 1993 рокі посаду прем'єр-міністра України обіймав Леонід Кучма, генеральний директор підприємства "південний машинобудівний завод". Українці згадують Кучму по-різному: і як епоху стабільності, і як нестабільний період, і як добу добробуту, і як час загальної бідності. Протягом перших років його президентства було сформовано умови для появи на українському ринку фінансово-промислових груп, на базі яких згодом сформувалися бізнес-структури вітчизняних олігархів.

Західні партнери вважали, що Кучма почав олігархізацію країни і більш комунізованої республіки, ніж Україна тоді не було.

З вересня 1993 по червень 1994 прем'єрські повноваження виконував Юхим Звягильський, директор шахти ім. О. Ф. Засядька виробничого об'єднання «Донецьквугілля». Його звинувачували у вивезенні 300 млн доларів нелегальної готівки до Ізраїлю за допомогою ізраїльської спецслужби. Після складення повноважень деякий час проживав в Ізраїлі, ховаючись від слідства. Був в опозиції до Леоніда Кучми під час президентської кампанії 1994 року.

У червні 1994 році за поданням президента Леоніда Кравчука на посаду прем'єр-міністра був затверджений Віталій Масол, кандидат технічних наук, колишній директор "Новокраматорського машинобудівного заводу". На посаді він протримався до березня 1995 року й за власним бажанням подав у відставку.

У березні 1995 року Леонід Кучма призначає очолювати Уряд Євгена Марчука, екс-співробітника КДБ УССР. Згідно із тодішнім законодавством, Є.Марчук, бувши державним службовцем, мав право балотуватися до Верховної Ради України, тому він був обраний ще й народним депутатом. Розбіжності у поглядах із президентом і його оточенням на подальший розвиток держави все більше давалися взнаки і Президент Леонід Кучма увільнив Марчука «з посади Прем'єр-міністра України у зв'язку з виконанням ним функцій і повноважень народного депутата України на постійній основі». Пояснення Адміністрацією Президента Л.Кучми такого рішення в публічному дискурсі набуло фольклорного виразу: «за створення власного політичного іміджу».

Одіозний український політичний діяч Павло Лазаренко обіймав посаду прем'єр-міністра з травня 1996 до червня 1997 року.  Генеральна прокуратура порушила кримінальну справу проти Лазаренка за розкрадання державного майна в особливо великих розмірах. Потім було прийнято рішення про зняття з нього депутатської недоторканості. За тиждень перед цим він виїхав з України. Перебував в ув'язненні під слідством у США, а також під слідством в Україні.

Працюючи на чолі уряду, звинувачувався в монополізації газового ринку України та злочинній корупції. Вважався лідером так званого дніпропетровського клану.

Згідно з рейтингом найбільших корупціонерів світу, складеному у 2008 р. Всесвітнім банком по спільній програмі з ООН «Повернення викрадених активів», Павло Лазаренко увійшов до десятки найкорумпованіших державних діячів світу.

Був ув'язнений у США, де провів під домашнім арештом та у в'язниці до 2012 року.

У липні 1997 року виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України був український державний, політичний та громадський діяч, дипломат Василь Дурдинець. Після звільнення призначений міністром з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи.

Український політик Валерій Пустовойтенко очолював Кабінет міністрів з липня 1997 року до грудня 1999. Пустовойтенко склав повноваження прем'єра після інавгурації президента Леоніда Кучми,бо цього вимагали норми Конституції України.

Екс-президент Віктор Ющенко обіймав прем'єрську посаду з грудня 1999 року до травня 2001 року. Реалізація урядової програми «Реформи заради добробуту» дозволила Кабінету міністрів Ющенка домогтися позитивної динаміки в економіці. Вперше за роки незалежності Україна отримала приріст ВВП. Вдалося радикально змінити механізм розрахунків і платежів у центральний та місцеві бюджети, відмовитися від бартеру і запозичень, оздоровити ситуацію на енергоринку, суттєво збільшити надходження у бюджет, витрати на соціальні цілі. За рік у країні було ліквідовано бюджетну заборгованість по зарплатні, пенсіях та стипендіях.

Прагнучи примирення з президентом Л. Кучмою — Ющенко підписав "Звернення до народу України" з приводу руху "Україна без Кучми", в якому учасники цього руху були названі «фашистами».

Був звільнений з посади у зв'язку з резолюцією Верховної ради про недовіру Кабінету міністрів.

У 2001-2002 роках прем'єр-міністром України був Анатолій Кінах, голова Партії промисловців і підприємців України. після звільнення з посади активно підтримував Віктора Ющенка, був одним із лідерів Помаранчевої революції. Згодом потрапив у центр скандалу, який став початком в Україні парламентської кризи. Причиною став перехід депутатів із фракції "Наша Україна" в Партію регіонів, серед яких був і Анатолій Кінах.

Колишній президент України Віктор Янукович, який вперше в історії країни самоусунувся від виконання своїх конституційних повноважень, очолював Уряд двічі. Вперше він був прем'єром з листопада 2002 до січня 2005 року, а саме 3 роки і 6 місяців - це абсолютний рекорд перебування на посаді.

За його керівництва уряд почав приділяти більше уваги реформуванню вугільної галузі: розроблена відповідна програма, яка передбачала об'єднання шахт в чималі державні компанії, що надалі підлягали акціонуванню, а потім — приватизації, для полегшення роботи державних вугільних компаній планувалося створити спеціальну енергорозподільну компанію, яка б поставляла на шахти електроенергію за зниженими цінами. Янукович пішов з посади, коли Президентом було обрано Віктора Ющенка.

Другий прем'єрський строк Віктора Януковича - з серпня 2006 до грудня 2007 року. 4 серпня року Верховною Радою України був призначений персональний склад Кабінету Міністрів України та Прем'єр-міністр України Віктор Янукович, який на момент призначення на цю посаду був народним депутатом України. У зв'язку з тим, що протягом двадцяти днів з моменту призначення повноваження народного депутата України Віктора Януковича не були припинені,  постанова про призначення Віктора Януковича на посаду прем'єр-міністра України втратила чинність. Але, попри це, Віктор Янукович, сумнівно з правової точки зору, продовжував здійснювати повноваження Прем'єр-міністра України до призначення нового Уряду за результатами позачергових виборів народних депутатів 2007 року.

Український політик бурятського походження Юрій Єхануров був главою Кабінету міністрів з вересня 2005 до серпня 2006 року. На державну посаду до Києва він приїхав з Дніпропетровська, де очолював обласну державну адміністрацію. 

Після схвалення кандидатури Юрія Єханурова Верховною Радою, Президент України Віктор Ющенко призначив його прем'єр-міністром.

Після звільнення з посади був призначений міністром оборони. Потім опинився в центрі скандалу зі зловживаннями в оборонному відомстві і був відправлений у відставку. У свою чергу, Єхануров всі звинувачення Головного контрольно-ревізійного управління відкидає.

Єдиною жінкою-прем'єром в українській історії була Юлія Тимошенко. Очолювала Уряд країни вона двічі:з лютого 2005 до вересня 2005 та з грудня 2007 до березня 2010 року.

Основними моментами, які характеризували економічну діяльність Кабінету міністрів Юлії Тимошенко, стали:збільшення доходів бюджету майже на 70% , підвищення зарплат, пенсій(більш ніж на 73%), стипендій (понад 36%), підвищення розміру „одноразової допомоги при народженні дитини“, кампанія „Контрабанда — стоп“, та виведення з тіні „олігархічного бізнесу“, заяви про необхідність масової реприватизації 3000 підприємств, ініціювання перевірки законності приватизації багатьох підприємств, початок через збільшення доходів населення так званої „бензинової, цукрової, м'ясної криз“.

У липні 2005 року авторитетний американський журнал Forbes, складаючи рейтинг 100 найвпливовіших жінок світу, називає українського прем'єра Юлію Тимошенко третьою за впливовістю жінкою планети.

Друге прем'єрство Юлії Тимошенко припало на період світової фінансово-економічної кризи 2008–2009, що ставило перед урядом численні нестандартні виклики. Тимошенко вперше звинуватила Нацбанк у свідомій маніпуляції гривнею, а Президента Ющенка — у змові з керівництвом НБУ, що призвело до падіння курсу національної валюти до рівня 8 грн за долар США.

Юлія Тимошенко полишила посаду прем'єр-міністра країни після президентських виборів 2010 року, які вона програла Віктору Януковичу. Змінити Кабмін Тимошенко, за законом, можна було лише шляхом перевиборів. Однак "Партія регіонів" шляхом ухвалення відповідного закону зняла її з посади.

У березні 2010 року "Партія регіонів" висунула Миколу Азарова кандидатом на посаду голови уряду України. 11 березня його обрано прем'єр-міністром України. За нього проголосували 242 з 450 депутатів.

Впродовж головування Азаровим Кабінетом міністрів, в Україні спостерігався значний, за оцінками експертів МВФ, зріст ВВП (112,1% в 2004 р.). Однак, за свідченням деяких експертів, такий значний приріст ВВП обумовлювався, зокрема, стабільним зростанням експортно-орієнтованих, сировинних галузей промисловості. В той же час, за даними Державного комітету статистики України, найбільше зростання спостерігалося в машинобудівній галузі, будівництві; відзначалося швидке зростання залишків вкладів в банківській системі та двозначне зростання інвестицій в основний капітал. Однак через неоднозначні методи роботи період прем'єрської роботи Миколи Азарова отримав назву "Азарівщина".

28 січня 2014 подав у відставку з посади через масові протести в країні, яку цього ж дня затвердив президент. Разом з прем'єром пішов у відставку і весь його уряд, згідно з Конституцією України.

8 січня 2014 року - після відставки Миколи Азарова через події на Євромайдані - Сергій Арбузов був призначений виконуючим обов'язки прем'єр-міністра України. 27 лютого він покинувши посаду у зв'язку із затвердженою постановою Кабінету Міністрів щодо нового уряду на чолі з Арсенієм Яценюком.

Австрія, Швейцарія та Ліхтенштейн заморозили рахунки Сергія Арбузова та інших осіб з-поміж колишніх урядовців та наближених до екс-президента Януковича.

Міністри закордон справ країн-членів ЄС на зустрічі в Люксембурзі прийняли рішення посилити санкції и заморозити рахунки та заборонити в'їзд для ще чотирьох осіб за їхню роль у розкраданні державних коштів в Україні. Разом з народним депутатом Юрієм Іванющенком, колишнім головою Міністерства доходів і зборів Олександром Клименком та екс-главою Міністерства палива та енергетики Едуардом Ставицький в списку є й тимчасовий прем'єр України Сергій Арбузов.

27 лютого 2014 року, після трагічних подій на Майдані незалежності у Києві, Верховна Рада проголосувала 371 голосом «за» призначення Арсенія Яценюка прем'єр-міністром України, цю посаду він обіймає й нині. Спікер Верховної Ради Олександр Турчинов зазначив, що це рекордна кількість голосів за історію голосувань кандидатур на цю посаду.

24 липня 2014 внаслідок розпаду парламентської коаліції ісля виходу з неї партії «Удар» та «Свобода», Арсеній Яценюк під час виступу з трибуни оголосив про самоусунення з посади прем'єр-міністра України, висловивши небажаним вступати в альтернативну коаліцію з залишками "Партії регіонів" та "Комуністичної партії України".
Подія викликала широкий резонанс як серед прихильників так й серед скептиків, причому, об'єднувала всіх Спільна думка, що зміна влади далася занадто дорогою ціною, щоб приймати відставку. На засіданні Верховної Ради заява щодо відставки не була прийнята, та отримала 16 голосів «за» та 103 «проти».

Після парламентських виборів Президент України Петро Порошенко підтримав кандидатуру Арсенія Яценюка на посаду прем'єр-міністра України. 27 листопада Верховна Рада 341 голосом підтримала обрання Яценюка головою Уряду. 15 грудня Арсеній Яценюк на спільній прес-конференції з генсеком НАТО Енсом Столтенбергом в штаб квартирі НАТО заявив про відновлення курсу України на членство у "Північноатлантичному альянсі".

Згідно з соцопитуванням, яке проводилось у серпні 2015 року дії уряду Яценюка підтримували близько 1% українців, у той час, як у 2014 році рейтинг довіри до уряду складав близько 13%. Тому зараз у політикумі постало питання щодо відставки чинного прем'єр-міністра Арсенія Яценюка.

Яна Катасонова
Підготовлено за матеріалами Вікіпедії
Фото з мережі Інтернет