Суспільство
26 квітня 2016
Лист з минулого: як помирали пожежники в перші дні після вибуху на ЧАЕС. Частина 3
Історія про біль та сльози дружини пожежника в листуванні з родичами.
news-image

Володимир Тішура був серед перших пожежників, які гасили пожежу на ЧАЕС вночі 26 квітня 1986 року. Після вибуху разом з колегами з самостійної воєнізованої пожежної частини з охорони міста Прип'яті його направили до Москви.

10 травня Володимир Тішура помер. Похований на Митинському кладовищі в Москві. Посмертно він був нагороджений орденом Червоного Прапора. У 2006 році Володимиру було присвоєне звання Героя України та відзначено орденом «Золота Зірка» за героїчний подвиг в ім'я життя нинішніх і майбутніх поколінь, особисту мужність і самопожертву, виявлені при ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

В розпорядженні «Є!» опинилися листи дружини Володимира Тішури Зінаїди, яка розповідала родичам про перебіг днів після аварії та смерть чоловіка. В перших листах жінка розповіла, як дізналася про аварію та доглядала чоловіка в лікарні. Жінка зі страхом описує подальші події. За словами Зінаїди, їй було дуже важко стримувати емоції, але лікарі просили не засмучувати Володимира.

"Коли він став мучитися, я стала просити Бога, щоб він його забрав від таких мук. Це нелюдська смерть. Дивитися нормальній людині на це не можна. Ховати нам його не віддали. Поховали в Москві на Митинському кладовищі. Ховали їх 6 чоловік пожежних. Вони то і були першими на даху, коли стався вибух. Вони отримали всю радіацію. Загинув весь Володін караул з начальником.

Про них написали в газетах, портрети помістили шістки цієї. Ховали з усіма почестями. Московський караул дав салют зі зброї, гімн Радянського Союзу програли, під марш пішли солдати з кладовища. Я кричала, сама себе не пам'ятаючи. Попрощатися дали, відкрили кришку, але підійти не дали. Лежав у військовій формі, як 15 річна дитина, весь висохлий. Ще в лікарні все просив у мене їсти. Їх усіх поховали і буде поставлений обеліск, присвоєно посмертно героїв."

Дружина Володимира Тішури розповідає, що після похорон родичів загиблих відвезли на прийом до міністра оборони СРСР.

"Прийняв він нас і сказав, що будуть призначені сім'ям загиблих посмертно пенсії. Не знаю, в даний момент мені нічого не треба. Я загубилася, у мене забрали найдорожче. Я для нього була все, я знаю, він в мене вірив, любив мене і Юру. Для мене тепер заміни не буде ніколи. Таких, як він, мало людей, ми з ним все пережили і він все переживав. А коли нам потрібно було жити, бог відібрав у мене найдорожче. Видно, доля моя така."

Двоюрідний брат Володимира Олександр Григорович розповів, що про смерть брата дізнався з газет. Пізніше сім'я отримала лист від Зінаїди, яка і розповіла про останні дні Героя України Володимира Тішури.