Зараз ніхто не скаже, що українського кіно не існує. Вітчизняний кінематограф розвивається, прориваючись крізь перепони безгрошів’я і байдужість з боку держави, радуючи вітчизняного глядача різноплановими новинками. Що із кіноновинок останніх 10-15 років ви могли пропустити, вам підкаже «Є!».
Той, хто пройшов крізь вогонь (2011)
Військова мелодрама Михайла Іллєнка розповідає про долю радянського льотчика, який став вождем індіанського племені. Майстер поетичного кіно, Іллєнко, зумів надати і без того незвичайній історії казкової оповідності, приправивши життєву історію дрібкою містики.
Синевир (2014)
Український хоррор у форматі 3D? Однозначно, варто переглянути хоча б із цікавості.
СРСР, кінець 70-х років. На лекції в Києві літній професор розповідає про дивних істот, які мешкали на території Стародавньої Русі… Радянські Карпати. Невеликий хутірець біля озера Синевир. Вранці, з будинку йдуть на рибалку діти — брат і сестра. Спочатку діти зайняті ловлею риби, та несподівано з лісу лунає крик...
Мамай (2003)
Режисер: Олесь Санін
Фільм, який по-новому звучить у контексті останніх подій у Криму. Сюжет картини – спроба розгадати загадку виникнення легенди про козака Мамая - найпопулярнішого образу в українській літературі та живописі XVI-XIX століть. Разом з тим, автор торкнувся вікових стосунків українського та кримськотатарського народів, тієї тонкої грані, коли від ворожнечі до любові – один крок.
Фільм номінувався на Оскар, однак не потрапив у шорт-лист. Режисер, Олесь Санін, фінансував зйомки із власних заощаджень.
Плем’я (2014)
Режисер: Мирослав Слабошпицький
Фільм, про який багато говорили і писали. Отримав Гран-прі у паралельній конкурсній програмі "Тиждень критики" на Канському кінофестивалі, а американське видання Rolling Stone назвало "Плем’я" найпотужнішим за впливом на глядачів фільмом 2015 року.
Інтернат для глухонімих дітей, головні актори – звичайні підлітки, які мовою жестів ведуть розповідь про своє важке життя в інтернаті. За задумом режисера, стрічка повинна бути зрозумілою людям не залежно від національності та мови спілкування, тому дубляж та субтитри відсутні.
Такі красиві люди (2013)
Режисер: Дмитро Мойсеєв
| “ | Сам режисер так охарактеризував своє перше кінодітище: "Мій фільм називається "Такі красиві люди", бо мої герої добрі - в цьому і є їх краса. З моєї точки зору, в творі мистецтва найважливіше свій, авторський, погляд на події. Живі почуття, емоції і реакції персонажів - ось з чим мені було цікаво працювати". |
У цьому фільмі ви не зустрінете ні політики, ні моралізаторства. Тут люди біжать від цивілізованого світу, щоб побути самими собою. Життя минає, як минає і почуття самотності, яке знаходиться скрізь. На березі моря розгортаються відносини, і розвивається любов, яку вважали давно втраченою.
Поводир (2013)
Режисер: Олесь Санін
Ще один шедевр від режисера Олеся Саніна, який варто переглянути на одному диханні, проте не один раз. Проникливий, по-дитячому наївний фільм заслужив любов та визнання в українських глядачів.
1930-ті роки у СРСР були багатими на доленосні події, такі як індустріалізація, колективізація, голодомор та знищення інтелігенції. Саме у м’ясорубку тих подій і потрапляють американський хлопчик Пітер та сліпий музикант Іван Кочерга.
Справжньою перлиною фільму став акторський дебют співачки Джамали.
F 63.9 Хвороба кохання (2013)
Режисер: Дмитро Томашпольський, Олена Дем’яненко
Україно-французька комедійна стрічка, назва якої навіяна рішенням Всесвітньої організації охорони здоров'я (ВООЗ) включити кохання до переліку психічних відхилень під кодом F63.9, десь між алкоголізмом і токсикоманією.
Що спільного у космонавта та лікаря-венеролога, і до чого тут секретні космічні експерименти?
| “ | Кінокритик Ігор Грабович прокоментував фільм так: "Хвороба кохання" — одна з найдивніших стрічок українського кіно за всю його історію". |
Під час допрем’єрного показу в Парижі зал аплодував кілька хвилин стоячи.
Іван Сила (2013)
Режисер: Віктор Андрієнко
Подивіться, обов’язково подивіться цей фільм зі своїми дітьми! В основі фільму — книга Олександра Гавроша "Неймовірні пригоди Івана Сили, найдужчої людини світу".
Пригоди українського силача Івана Фріцака змусять вас на якийсь час повернутися у власне дитинство, до історій про богатирів, королев та поєдинки. За неймовірну силу герой отримав прізвисько Іван Сила – Кротон. Американська преса називала його найсильнішою людиною ХХ століття.
Гамер (2011)
Режисер: Олег Сенцов
Фільм, який зробив Сенцова одним із багатообіцяючих режисерів України. Чесне, відверте кіно про людину, яка хотіла від життя більшого.
Хлопець-геймер Кос живе у маленькому містечку і не вилазить із реальності комп’ютерних стрілялок. Він хоче стати найкращим із геймерів. Це його мрія. Нарешті на чемпіонаті з комп’ютерних ігор він займає друге місце та повертається додому героєм, отримавши все, про що мріяв. Чи не все?
Брати. Остання сповідь (2013)
Режисер: Вікторія Трофименко
Фільм-сповідь, фільм-притча про братерську любов і ненависть. На Московському міжнародному кінофестивалі, за словами режисерки, фільм сприйняли як алюзію на відносини України і Росії: деякі глядачі плакали і вибачалися.
Місце дії – гуцульський хутір, загублений серед гір. Двоє братів все життя не можуть поділити між собою материну любов, іграшки, кохану жінку, сина. Вони не спілкуються вже 40 років. Письменниця, яка випадково вклинюється у стосунки двох чоловіків, намагається прокласти місточок взаємопрощення між братами.
"Брати. Остання сповідь" був одним із можливих кандидатів на висунення Україною на премію "Оскар-2016" у номінації "Найкращий фільм іноземною мовою".
Автор: Ірина Гарченко
Більше добірок про Україну читайте тут.
