Не вистачає його так. Завжди, будь-який дзвінок на телефон - мені хочеться побачити:"Олег Київстар". Мені лише б дочекатися, коли Олег вийде. Обійняти сина. Дожити б.

Поїхати до нього в Якутію - для мене це занадто складно, я боюся не витримаю такої дороги. Та й Олег проти - далеко, дорого, а після трьох днів побачення розлучатися ... що мені залишається? Чекати, перечитувати рідкісні листи і вірити, що Україна не забуде про Олега, - каже пані Людмила.