Політика
13 лютого 2017
«Адвокат ворогів народу», - Путін випустив Савченко, бо його дотиснули, показавши її справжнє алібі (відео)
Адвокат Ілля Новиков – про захист «в’язнів Кремля», «закон Савченко» та перспективу переїхати до України.
news-image

Справа Савченко коштувала мені десь тисяч 20 доларів приблизно моїх. Це різниця між тим, що я отримав, і тим, що я віддав, передає , посилаючись на РадіоСвобода.

Чому я за це взявся? З моральних міркувань – так, звичайно. Тому що це була середина 2014 року. З моїм українським бекграундом я дуже некомфортно себе відчував, дивлячись по телевізору це знамените засідання Ради федерації, де вони схвалювали введення військ до Криму, потім почалися події на Донбасі…

Я був абсолютно на українському боці в цьому конфлікті. Але на відміну від людей, які працюють у сферах, що ніяк не пов’язані з цим протистоянням, адвокат має можливість висловити свою позицію, взявши ту чи іншу справу.

Ми з моїми на той момент колегами, адвокатами Фейгіним і Полозовим, уже думали, ще коли не сталося нічого з Савченко, коли ще вона в полон не потрапила, що, можливо, ми зараз візьмемо якусь справу українську, вони тоді почали формуватися. Першою була справа Сенцова. Справа Савченко була другою або третьою за хронологією. І ми за цю справу взялися.

– А ви від самого початку були впевнені в її невинуватості?

– Ні. Коли я їхав до неї у Воронеж, я навіть не став переглядати її інтерв’ю, яке ходило по всіх російських каналах із коментарем, що «ми зловили навідницю, яка у всьому призналася». Ні в чому вона не призналася. Я його не став дивитися, щоб не створювати собі якогось враження про неї. Мені хотілося побачити…

Але те, що вона невинувата не з її слів, а за об’єктивними критеріями, я зрозумів десь тільки ближче до осені. У мене з’явилися перші матеріали, які незалежно від того, що говорить вона, підтверджували її слова, що вона перебувала в іншому місці в той самий час.

– А коли Ви її вперше побачили, що називається, подивилися їй в очі, Ви їй повірили?

– Я їй повірив. І, що важливіше, вона нам повірила. Тому що у неї був адвокат за призначенням, який до неї ходив і говорив, що ось тут треба підписати, а тут не треба підписувати.

Ми почали працювати. Я почав отримувати якісь уривчасті відомості… Власне, почав шукати людей, які з нею були того дня, 17 червня 2014 року, запитував їх: «А де вона була? Де ви були? Де хто стояв?». І почав складатися пазл. Потім у цей пазл додалися дані її телефона, які нам дала українська сторона. І ми ще зі скрипом ці дані потім впихали в російську справу, тому що їх не хотіли приймати. А потім додався мій улюблений шматок цього пазлу – відеозапис, де ми провели астрономічну експертизу.

Я інтуїтивно відчував, що справа буде цікавою за фактурою

Якщо не брати до уваги український сюжет, то я інтуїтивно відчував, що справа буде цікавою за фактурою. Далеко не в кожній справі з’являється можливість проведення астрономічної судової експертизи. Це, взагалі, ноу-хау. Я це придумав, дивлячись на це відео і згадуючи розповідь Агати Крісті, де Пуаро викриває якогось чергового вбивцю або злодія на тій підставі, що на картині, яку він нібито малював зранку, тіні падають в інший бік, і, значить, він малював її не вранці, а ввечері, заздалегідь.

В останній момент знайшлася жінка-астроном, вона заново провела всі розрахунки, які нам до цього вже проводили в Києві. Тому що я знав, що розрахунки правильні, але точно так само знав, що у мене їх російський суд не прийме, тому що вони українські. Я знайшов російського астронома, яка приїхала, хоча у неї потім були неприємності, її ледь не звільнили з роботи.

Підтяглися два працівники телефонних мереж українських, які нам розповідали про те, як насправді був там влаштований стільниковий зв’язок. Прислали повноцінну технічну документацію, де сказано, в якій точці перебував телефон у той чи інший час. Приїхали люди, які обслуговували цю саму мережу, причому з двох різних компаній. У неї було два телефони, були дві різні «сімки», три навіть «сімки» були. Нам розповіли докладно, що так, ця вежа була розбита вибухом, але це не має значення, тому що цей район обслуговують чотири вежі. Три, що залишилися, працювали. І ці дані правильні. І суд сидів, скрипів зубами, нічого не міг з цим зробити. Це, звичайно, на вирок ніяк не вплинуло, але це всі почули.

Приїхали, наприклад, дві людини, теж знайдені в останню секунду, з нафтової компанії, нафтопровідної, якій належала та вежа, на яку нібито Савченко залізала в момент обстрілу.

Був момент найгостріший, коли я витягнув людину на прізвище Карпов, який засвітився в телефонних переговорах. Виявилося, що телефонували Болотову (Валерій Болотов – один із діячів луганських сепаратистів, у 2014-му кілька місяців очолював угруповання «ЛНР», помер наприкінці січня 2017-го, за офіційною версією, від серцевого нападу в себе вдома в Підмосков’ї в Росії – ред.). Те, що Болотову – це 100 відсотків, тому що це був його телефон, і його слухала СБУ. Болотову 18-го числа телефонував якийсь чоловік, який питав: «А що там ця ваша снайперша?». А ми знаємо, що «снайпершею» тоді називали Савченко. Тому що думали, що раз жінка на полі бою, значить, снайпер. Болотов, тепер уже небіжчик, відповідає йому, що «цією снайпершею вже цікавиться бабуся», тобто ФСБ. Буквально під завісу процесу встигли провести експертизу. Власне, встигли її провести тільки через те, що цей самий Карпов, який розмовляв по телефону, дав велике інтерв’ю донецькому телебаченню. І за рахунок цього інтерв’ю, де видно, що це він, це його обличчя, і це він говорить, змогли «прив’язати» його голос до тієї короткої розмови, яка була на плівці СБУ. І виявилося, що це Карпов, людина, яка себе називала тоді, у 2014 році, особистим представником Путіна в Луганську. Він, найімовірніше, авантюрист, такий Остап Бендер. Принаймні, адміністрація президента (Росії – ред.) його ні офіційно, ні неофіційно своїм не називає. Вони від нього відреклися. Але він мав певний зв’язок з адміністрацією президента. І така людина засвітилася при передачі Савченко з України в Росію. Це був фінальний цвях, який ми вбили.

– Грандіозна історія! І, однак, обвинувальний вирок. Ви вважаєте цю справу виграною чи програною?

Савченко досі – це єдина людина, до якої вдалося залучити стільки уваги і настільки переконати різного рівня політиків втрутитися і заступитися за неї

– Так, вона абсолютно виграна. Досі було тільки три обміни українців на тих чи інших росіян або проросійськи налаштованих українських громадян, які були в українських в’язницях. Два з них були з гуманітарних міркувань. Геннадій Афанасьєв був тяжко хворий на той момент. Юрій Солошенко і зараз хворий, дуже літня людина, у нього онкологія. Ось їх віддали після Савченко. Я не хочу коментувати, з яких міркувань. Там були ще міркування, чому їх віддали. Поки що Савченко досі – це єдина людина, до якої вдалося залучити стільки уваги і настільки переконати різного рівня політиків втрутитися і заступитися за неї. Нам би це не вдалося, якби ми просто стояли і гордо говорили, що це все несправедливий суд і так далі. Те, що суд несправедливий, всі знають. Але це не відповідь на запитання, чому саме твоєму підзахисному раптом усі повинні почати допомагати, коли тисячі людей сидять ні за що.

Тільки показавши наочно всі ці речі, показавши наочно алібі й те, що Росія про це алібі знає і його ігнорує, – тільки за рахунок цього вийшло зробити так, що Путіна врешті-решт «дістали» і він сказав: «Добре, я її віддам». Його дотиснули, тому що була підтримка. А підтримка була тому, що вдалося продемонструвати, що було насправді

Тільки показавши наочно всі ці речі, показавши наочно алібі й те, що Росія про це алібі знає і його ігнорує, – тільки за рахунок цього вийшло зробити так, що Путіна врешті-решт «дістали» і він сказав: «Добре, я її віддам». Потім була ця комедія з дружинами загиблих журналістів, абсолютно ганебна. Але сенс був у тому, що його дотиснули, тому що була підтримка. А підтримка була тому, що вдалося продемонструвати, що було насправді.

– До якої міри Ви зблизилися з Савченко, вступили в якісь дружні, людські стосунки, зрозуміли її як людину?

Розчарований тим, що вона, опинившись на волі, не стала поводити себе інакше і мудріше політично, ніж вона себе поводила в тюрмі

– Я думаю, що я її зрозумів. Я був розчарований тим, що вона, опинившись на волі, не стала поводити себе інакше і мудріше політично, ніж вона себе поводила в тюрмі.

Якби це був голлівудський фільм, то Савченко врешті-решт стала б президентом. (Сміх у студії). Причому одразу ж, як її випускають. Але я думаю, що це був би перебір. Але історія цікава. Я почав про неї писати книжку, але потім щось застряг. Я сподіваюся, що цього року я її допишу. Це буде суміш мемуарів з авантюрним романом, тому що там повно і того, й іншого.

Вона поводилася максимально правильно. Так, як і потрібно було поводитися, щоб швидше вийти на свободу. Як тільки вона опинилася на волі, позначився той брак досвіду політичного. Вона не навчилася говорити так, щоб її слова не можна було перекрутити

Знаєте, у неї є прізвисько «Куля». Одні кажуть, що це через те, що вона снайпер. Ні. Це через те, що вона швидка. Її так прозвали в українській армії. Вся енергія, якої у Савченко вистачає на чотирьох, сконцентрувалася тоді в одному напрямку. Це було ефективно. Вона поводилася максимально правильно. Так, як і потрібно було поводитися, щоб швидше вийти на свободу. Як тільки вона опинилася на волі, виявилося, що вона може летіти куди завгодно. І ось тут позначився той брак досвіду політичного, брак просто інформації про те, як влаштований світ, як себе потрібно поводити під час інтерв’ю… У неї традиційно – спочатку вона дає інтерв’ю, з цього інтерв’ю розходиться одна фраза, що «Савченко хоче миру з терористами». І потім вона і її помічники ще тиждень виправдовуються, що не про це вона говорила. Потім вона дає наступне інтерв’ю, і з ним така ж історія. Вона не навчилася говорити так, щоб її слова не можна було перекрутити.

Коли вона залишилася депутатом без фракції, коли вона перестала бути першим номером списку партії «Батьківщина», на мій погляд, це для неї найкраще місце в українській політиці. Тому що добре, коли в парламенті є депутат, який може що-небудь бовкнути, не думаючи про наслідки. Інша річ, що вона, напевно, проґавила кращі шанси щось реально змінити.

«Закон Савченко» правильний. Я його досі захищаю, як можу. Але зараз, судячи з усього, його скасують або змінять серйозно саме за рахунок того, що це «закон Савченко» і потрібно показати, що «ми позбулися важкої спадщини

Я доклав руку до закону, який зараз за рахунок того, що Савченко критикують, теж лають. Це закон про те, що один день перебування в СІЗО в Україні для засудженого прирівнюється до двох днів перебування в колонії. У цього є свої підстави. Це було і за радянських часів, не завжди, але в певний період було так. Просто тому, що перебувати в СІЗО шкідливіше, ніж у колонії. Людина в чотирьох стінах з однією годиною прогулянки в день, якої іноді і не буває, втрачає здоров’я швидше. Ухвалений був цей закон. За нього голосували як за «закон Савченко» 275 депутатів Ради в одному читанні. До 9 тисяч осіб на підставі цього закону достроково вийшли з українських в’язниць і колоній. Але як тільки Савченко потрібно було її політичним опонентам за щось «пришити», згадали про цей закон і стали подавати його як «холодне літо 1953 року», мовляв, вона випустила вбивць. Я її попереджав про це, що буде обов’язково таке, що зараз убивця вийде і знову вб’є. Але це не привід не ухвалити правильний закон. Закон правильний. Я його досі, коли мене запитують про це українці, захищаю, як можу. Але зараз, судячи з усього, його скасують або змінять серйозно саме за рахунок того, що це «закон Савченко» і потрібно показати, що «ми позбулися важкої спадщини». «Ми» – я маю на увазі Верховну Раду.

– У зв’язку зі справою Савченко Ви стикалися з якимось проявом ворожості в Росії – на вулиці, в якомусь товаристві, ще десь?

– На вулиці – ні. В інтернеті усякі хворі громадяни постійно щось пишуть, але це я ділю на сто. І коли мене запитують: «Чи погрожують Вам?» – я ж не можу всерйоз говорити, що мені погрожують, тому що там якийсь Вася Пупкін мені написав, що ми тебе знайдемо і вб’ємо. Я не можу це всерйоз сприймати.

– А підтримка?

– Підтримки багато. Українці просто масово – і з Савченко, і після Савченко, тому що я зараз захищаю ще чотирьох українців.

– Я говорю про Росію, про російських громадян.

– Росіян теж вистачає. Але люди, які дозволили себе телевізорові підпорядкувати, насправді про історію з Савченко вже забули. Ті, для кого це важливо, вони, як правило, на нашому боці від самого початку і були.

– А Ви себе в Росії відчуваєте опозиціонером, дисидентом, п’ятою колоною?

Я, можливо, і п’ята колона, але я не опозиціонер

– Я, можливо, і п’ята колона, але я не опозиціонер. Тому що все-таки опозиція – це діяльність політична. Якщо ти опозиціонер, ти повинен вірити в те, що ти на місці влади діяв би краще. Тобі є що запропонувати на заміну. Я ставлюся, можливо, до цього більш безвідповідально і гидливо, ніж варто було б. Але я на це і не претендую.

– А українське громадянство у Вас є?

– У мене є право його отримати у спрощеному порядку. Не за рахунок якихось заслуг, а за рахунок того, що моя бабуся народилася на території сучасної України, у мене є право згідно із законом його отримати.

– А Ви уявляєте собі такий поворот подій, поворот у житті, що Ви цим правом скористаєтеся і переїдете до України?

– Так, легко уявляю. Я про всяк випадок навіть підготував пакет документів, який для цього потрібен. Залишилося тільки підписати. Але я цього не роблю. Все-таки тут є чим займатися в Росії, є над чим працювати, є цікаві справи. В Україні теж, звичайно, є цікаві справи, але не так багато російських адвокатів, які а) готові за все це братися і б) які можуть це робити, хоча б читають українською. Коли до тебе приходить 800 аркушів українською мовою, і ти розумієш з п’ятого на десяте, це проблема. А коли ти перегорнув і сказав, що потрібно це, це і це, це вже простіше. І плюс ще все-таки зв’язки з українськими юристами, українськими політиками, чиновниками. Це теж допомагає отримувати документи, які потрібно.