Він одним з перших пішов на Донбас захищати країну, виводив із оточення терористів наших розвідників і перших осіб Генштабу, а коли у бою йому відірвало ногу, то склав її у рюкзак і продовжив відстрілюватися. Інтерв'ю із старшим сержантом Сергієм Козаком розмістила на своєму сайті Міністерство оборони України, передає «Є!»
Старший сержант 95-ї бригади Сергій Козак став справжньою легендою. Адже після того, як лікарі пришили йому відірвану ногу, він повернувся на службу.
Сергій пішов захищати країну ще коли не було АТО — у березні 2014-го.
“ | «Завдяки тому, що строкову службу проходив у десантних військах, потрапив у 95-у бригаду. Під час підготовки командири бачили, що я чогось вартий, маю знання у військовій сфері, тому на фронт я потрапив уже головним сержантом взводу», — згадує Сергій. |
На Донбасі його підрозділ виконував незвичні завдання, які були тільки під силу найкращим спецпризначенням.
“ |
«Нашу роту вивели зі складу батальйону і прикомандирували до АТО. І ми вже не мали стояти на блокпостах чи виконувати звичайні бойові завдання. Наша задача була тихцем захоплювати території, щоб наші війська встановили там блок пост, також витягати людей з оточення тощо, — розповідає Сергій. |
“ |
" Наприклад, якось нам сказали виїхати на шістьох машинах на одну трасу. На місці вже дізналися, що окупанти захопили Рубіжне і розставили свої блокпости, а у місті залишилися наші розвідники та перші офіцери ГШ. До міста від нас було 180 км — треба було вивести їх швидко і тихо. Пройшли три наших блок поста, яких навіть на карті не було, і по рельсах зайшли в місто. Наші, які потрапили у кільце терористів, думали, що вже напевно не вийдуть живими і готувалися до останнього відбиватися. Ми ж їх по машинах і на вихід до своїх. Без жодного пострілу, без шуму. Терористи у шоці були!" - згадує військовий. |
Військова справа Сергію завжди була цікава й усі деталі навчання запам’ятовував на завжди. Поради командирів, які пройшли війну в Афганістані, він вже використовував на Донбасі. Так, Сергій на черговому завданні наказав відкрити люки БТРів і це врятувало життя екіпажу, коли сепаратисти влучили у машину.
“ | «У нас задачі були такі, що тільки й чекай на засідки. Хоч 20 червня оголосили про перемир’я, 22-го нас атакували. Ми тоді вивозили техніку з передової, яку мали полагодити. І тоді потрапили у засідку — в нашу машину вистрілили. Завдяки тому, що люки були відкриті, снаряд не розірвався усередині, а просто пробив БТР наскрізь», — згадує чоловік. |
Почався бій. Сергій відчував як сильно пече права нога, намагався не зважати і навіть не дивився вниз. Коли в нього закінчилися патрони, потягся за новими, і тоді побачив, що ліва нога відірвана.
“ | «Вона висіла на клаптику шкіри. Пекла права, бо її посікло уламками, а відірвану — навіть не відчував. Ні, ніякого шоку не було. Я склав пошкоджену ногу в рюкзак і продовжив відстрілюватися. Поряд лежав наш водій Юра Весельский, йому теж відірвало ногу. Він намагався собі накласти джгута, та не вдалося. Тоді він у такому стані наклав джут мені. Юрі вже наклали ті, хто був поряд», — говорить Сергій. |
Із важким пораненням Сергій продовжував керувати боєм. Потім набрав комбата, щоб розповісти про ситуацію, заспокоїв людей і розставив їх по місцях.
Солдат спокійно сприйняв свою травму і десь навіть уже почав мирився із тим, що залишиться без ноги. Тому він дуже здивувався, коли прокинувся після операції та побачив... ліву ногу на місці:
“ | «Її пришили! Незважаючи на те, що від моменту травми і до того, коли я потрапив до хірургів на стіл, пройшло десь п’ять з половиною годин! Лікарі сказали, що операція вдалася завдяки тому, що мені надали вчасно допомогу, на місці медики зробили все правильно, як книжка пише». |
Сергія чекав ще рік лікування, поки він знову зможе ходити. Адже вистрілом спалило 20 сантиметрів ноги і тому треба було не тільки дочекатися поки вона зростеться, а й «витягнути» її. Нога й досі болить у чоловіка. Та, за його словами, він звик до болю. Головне, що може ходити.
“ |
«До речі, той, хто стріляв у нас, потім знайшов мене у соцмережі. Так! Просто взяв і написав, без матюків чи звинувачень. Я так саме йому відповів. Деякий час ми спілкувалися. Виявилося, він служив лейтенантом міліції у Слов’янському районі. Його підрозділом керував Ігор Гіркін (Відставний офіцер збройних сил РФ. Один з організаторів збройного конфлікту на Донбасі. — Авт.). А того міліціонера-сепаратиста СБУ схопили і обміняли на наших полонених. Тепер він сидить у Росії, без будь-яких прав чи статусу, на шиї у рідні. Деякі речі він став розуміти, що їх просто використали. Та все одно вірить у російські байки про те, що в Україні вбивають за російську мову, наприклад. І у всьому винний звичайно у нього наш президент. Хоча й хоче повернутися в Україну», — розповідає Сергій. |
Через півтора роки після страшного поранення Козак повернувся на службу. Він знову із своїм батальйоном захищав Україну від окупантів на кордоні з анексованим Кримом і в зоні АТО. Виконував завдання на рівні зі своїми побратимами, ні в чому не відставав він них і не вимагав до себе послаблень.
Наприкінці минулого року у Сергія закінчився контракт і він повернувся до мирного життя.
“ | «Виховую сина, няньчу донечку, яка народилася перед тим, як призвався. Інколи ходжу у школи, щоб провести уроки з патріотичного виховання. Та коли треба буде — знову підпишу контракт та піду на фронт. У цьому призначення чоловіка — захищати свою родину і країну», — говорить Сергій. |
Читайте також: | За добу в Одесі трьох поліцейських затримано при одержанні хабарів |
Читайте також: | Підрив машини ОБСЄ в ОРЛО не був нещасним випадком – Хуг |
Читайте також: | У Польщі заявили, що демонтаж пам’ятника УПА біля Перемишля був законним |