Досьє Ричкова Тетяна

Сьогодні у Києві пройде панахида за жертвами, розстріляними 80 років тому в урочищі Сандармох

Серед розстріляних було понад 677 українців.

Сьогодні, 27 жовтня, у Києві відбудеться панахида за жертвами, розстріляними 80 років тому в урочищі Сандармох на півдні Карелії, передає «Є!» із посиланням на УІНП.

Панахида пройде о 16:00 біля пам’ятника Лесю Курбасу (перетин вулиць Прорізна та Пушкінська).

Організатори закликають прийти зі свічками, портретами загиблих та квітами.

Довідка: Урочище Сандармох стало одним із сумних символів Великого терору. У документах радянських спецслужб ця місцевість зазначена як «обычное место расстрелов». 80 років тому там розстріляли близько 7 тисяч людей 60 національностей і дев’яти релігійних конфесій. Серед них понад 677 українців.

Найбільшу групу в’язнів – 1111 осіб –  розстріляли з 27 жовтня по 4 листопада 1937 року. Ці масові розстріли приурочили до 20-річчя так званої «Жовтневої революції».

У 2004 році стараннями українців усього світу, насамперед Товариства української культури Карелії «Калина» (голова Лариса Скрипникова), у Сандармосі з’явився пам`ятник – гранітний Козацький хрест «Убієнним синам України» (автори Микола Малишко та Назар Білик).

12 відомих українців, розстріляних у Сандармосі:

Лесь Курбас (1887-1937). Народився у Самборі на Львівщині.

Видатний український режисер-реформатор, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач.

Європеїзував український театр. Курбас створив експериментальний театр українського модернізму, вивівши його на лінію світових передових мистецьких шукань (діяльність «Березоля» 1922–1926 років). Митець пробував синтезувати національні традиції українського театру з найновішими формами європейського («Березіль» у 1927–1933 роках). Заклав основи вітчизняної акторської і режисерської школи, сказав вагоме слово в кінематографі, відкрив світові видатного драматурга Миколу Куліша, великих акторів – Амвросія Бучму, Мар'яна Крушельницького, Валентину Чистякову, Дмитра Мілютенка, Йосипа Гірняка, Наталію Ужвій.

Микола Зеров (1890-1937). Родом із Полтавщини.

Поет, перекладач античної поезії, літературознавець, лідер київських «неокласиків».

У 1920 р. М.Зеров підготував до друку «Антологію римської поезії» та «Нову українську поезію», що стали помітним явищем у тогочасному літературному житті. Із 1923 року – професор літератури Київського інституту народної освіти.

Заарештований у 1935 році й ув’язнений на 10 років на Соловки. За станом здоров'я Зеров не міг працювати лісорубом і тому прибирав кімнати господарської служби. Після закінчення роботи, у комірчині сторожа він займався перекладами та історико-літературними студіями. За багатьма свідченнями, завершив багаторічну роботу над українською версією "Енеїди" Вергілія. Рукопис цього перекладу пропав або знищений. Про це пише у листах до дружини. Останній із них датований 19 вересня 1937 року.

Аркадій Барбар (1879-1937). Родом із Полтавщини.

Працював директором департаменту народного здоров’я Української народної республіки, один із організаторів служби масового медичного обслуговування.

У 1919-1920 роках працював військовим лікарем. Згодом на кафедрі внутрішніх хвороб Київського медичного інституту. Від 1929 – член президії Медичної секції ВУАН. 18 серпня 1929 року заарештований ГПУ у справі «Спілки Визволення України». Засуджений на 8 років ув’язнення, яке відбував у Ярославльському політізоляторі та на Соловецьких островах. У концтаборі добровільно надавав медичну допомогу як ув’язненим, так і охоронцям, за що був звинувачений у продовженні контрреволюційної діяльності й трибуналом НКВД Ленінградської області 9 жовтня 1937 року засуджений до розстрілу.

Олексій Вангенгейм (1881-1937). Родом із Чернігівщини, батьки походили з голландських дворян.

Вчений-метеоролог. Організатор і перший керівник Єдиної гідрометеорологічної служби СРСР.

Брав участь у Першій світовій війні (начальник метеослужби Південно-Західного фронту в чині полковника). У 1920-х працював на керівних посадах в апараті Главнауки Наркомпросу РСФСР. Від 1928 року – професор Московського університету та член ВКП(б). Під його керівництвом було створено Бюро погоди СРСР. Автор низки наукових публікацій. Брав участь у забезпеченні першого польоту стратостата, що закінчився катастрофою у вересні 1933 року (ця обставина могла бути однією із причин арешту вченого).

Арештований 8 січня 1934 р. Отримав 10 років ув'язнення, які відбував на Соловках. Працював у табірній бібліотеці й одночасно з 1936 року – у музеї Соловецького товариства краєзнавства, проводив екскурсії у музеї, а також заняття з в’язнями, читав лекції на загальноосвітні теми.

Антін Крушельницький (1878-1937). Народився у м. Ланьцут (нині Польща).

Український письменник, літературний критик і літературознавець, педагог.

У 1918 році був членом Української Національної Ради (вищого законодавчого органу ЗУНР). Від квітня 1919 року – міністр освіти УНР, з 27 жовтня - голова педагогічної місії УНР у Відні. Після еміграції до Відня, заснував видавництво «Чайка». Наприкінці 1928 року повернувся до Львова, започаткував видавничу спілку «Нові шляхи» та однойменний журнал. У 1932-му журнал було закрито, а Крушельницького ув’язнено в в’язниці «Бригідки». Після звільнення у 1933-му створив журнал «Критика». У 1934 році разом із родиною на запрошення уряду УСРР переїхав до Харкова; отримав радянське громадянство та посаду в редакції «Української радянської енциклопедії». У 1934 році заарештований за сфабрикованим звинуваченням у «створенні центру ОУН на території України» і «підготовці терористичних актів проти представників партії і уряду», засуджений до 10 років ув’язнення, яке відбував на Соловках.

Володимир Чехівський (1876-1937). Народився на Київщині.

Український політичний і релігійний діяч. 26 грудня 1918 року – 13 лютого 1919 року – голова Ради народних міністрів і міністр закордонних справ УНР. За його керівництва 22 січня 1919 року був проголошений Акт злуки УНР і ЗУНР. Продовжував діяльність у напрямі створення і розвитку Української автокефальної православної церкви. Працював у історико-філологічному відділенні Всеукраїнської Академії наук (ВУАН), був професором медичного та політехнічного інститутів у Києві.

Заарештований у 1929 році у справі «Спілки визволення України», засуджений до розстрілу, яке замінили 10-річним ув’язненням.

Матвій Яворський (1885-1937). Родом з Люблінського воєводства (нині – Польща).

Історик, академік ВУАН (з 1929). Займався науковою працею. Брав активну участь в українському національному русі. В часи революції був спочатку в УГА, а в 1919 узяв бік червоних. З 1920-го займався викладацькою роботою – писав підручники з історії України, ретельно досліджував соціальні рухи, зокрема революційні, історію КП(б)У, питання історії філософії, марксистської методології історії. Головні праці: «Історія України у стислому нарисі» (1928), «Україна в епоху капіталізму» (1924), «Нариси з історії революційної боротьби на Україні» (1928). На початку 1930-го проти Яворського було висунуто політичні звинувачення, в 1931-му він був засуджений у справі «Українського національного центру».

Михайло Полоз (1891-1937). Народився у Харкові.

Політичний діяч.

Закінчив льотну школу. Під час Першої світової війни як офіцер воював на румунському фронті. У Центральній Раді представляв УПСР, член Українського військового генерального комітету (його представник при військовому міністерстві Тимчасового уряду в Петрограді 1917 року), член української мирної делегації в Бересті (1918). Член уряду УССР від боротьбистів (голова ВРНГ). Після створення УКП (боротьбистів) у серпні 1919 року – один з керівників цієї партії. У 1920-х – член ВКП(б), ЦК КП(б)У, працював по партійній лінії у Харкові й Москві. Голова Держплану УССР (1923–1925), нарком фінансів УССР (1925–1930), заступник голови бюджетної комісії ЦВК СССР (1930–1934). Заарештований у 1934 році у «справі УВО».

Степан Рудницький (1877-1937). Уродженець м. Перемишль (нині - Польща).

Український географ та історик, засновник картографічного напрямку в українській географії, академік ВУАН.

Розробляв теоретичні і методичні основи географії. У роботах «Україна з політико-географічного становища» та «Україна з погляду політичної географії» обгрунтував територіально-географічний аспект державної незалежності української нації. У роки І Світової війни працював як військовий географ при австрійському генштабі. Експерт уряду ЗУНР. Один із засновників Українського вільного університету, у якому був деканом філософського факультету, професором. Також викладав у Львівському, Віденському, Празькому університетах. У 1926 р. переїхав до УСРР (м. Харків), де став засновником і директором Інституту географії і картографії. Крім того, очолював Краєзнавчу комісію ВУАН і Музей антропології та етнографії імені Федора Вовка. Арештований 1933 року у справі «справі УВО», засуджений до 5 років ув’язнення, яке відбував на Соловках.

Михайло Лозинський (1880-1937). Родом з Івано-Франківщини.

Український учений, правник.

Здобув ступінь доктора права у Віденському університеті. Публіцист і юрист, брав участь у діяльності Союзу визволення України, член Національної ради ЗУНР, учасник Паризької мирної конференції, був заступником держсекретаря закордонних справ уряду ЗУНР (1919). Професор міжнародного права Українського вільного університету (1921-1927 роки, м. Відень, м. Прага). Прибув до УССР 1927-го, очолював кафедру права в Інституті народного господарства у Харкові (1928-1930), професор Всеукраїнського комуністичного інституту совєтського будівництва і права, старший науковий співробітник, член Комісії для вивчення совєтського права і будівництва ВУАН. Проживав у Харкові. Арештований у 1933-му у справі «справі УВО», засуджений на 10 років ув’язнення.

Мирослав Ірчан (Баб'юк Андрій Дмитрович) (1897-1937). Родом із Івано-Франківщини.

Драматург, публіцист, поет, перекладач.

У роки І Світової війни служив у Легіоні січових стрільців у складі Австро-угорської армії, пізніше – хорунжий УГА. Від 1920 року, після переходу в складі Першої галицької бригади УСС на бік Червоної армії, був членом КП(б)У, комісаром більшовицького агітпоїзда, редагував газету «Більшовик» і журнал «Галицький комуніст». У 1922-1923 роках навчався в Карловому університеті у Празі, згодом вирушив до Канади, де працював як письменник і комуністичний пропагандист. У 1932 році переїхав до УССР. У Харкові, очолював літературну організацію «Західня Україна». Арештований у 1933 році у справі «УВО», засуджений на 10 років ув’язнення.

Петро Дідушок (псевдонім Гельмер) (1889-1937). Родом зі Львівщини.

Військовий і політичний діяч.

Закінчив Львівський і Берлінський університети. Офіцер, командир куреня Українських січових стрільців. У період Гетьманату – секретар Українського національного союзу, згодом секретар Директорії, дипломат УНР. Від 1920-го – секретар Закордонного бюро Української соціал-демократичної робітничої партії в Берліні (Німеччина). У 1930 році прибув до Москви під прізвищем Гельмер як економіст, начальник іноземного відділу Головного управління Цивільного повітряного флоту СССР (Аерофлот).

Арештований 1934 року за звинуваченням у належності до ОУН. Засуджений на 5 років ув’язнення, яке відбував на Соловках.

Читайте також: Інститут національної пам'яті закликав політиків утриматися від вживання слів «геноцид» та «голодомор»
20.11.2017 о 12:58
Адвокат: Зайцевій призначили ще одну експертизу
14.11.2017 о 18:10
The New York Times залишить Крим “спірним”
03.11.2017 о 17:39
МВС потрібно було закуповувати браслети, а не рюкзаки, - Ситник
03.11.2017 о 16:19
Перед загибеллю Сергій Самарський говорив, що «розкопав» сенсаційні...
03.11.2017 о 10:45
У поліції прокоментували вбивство депутата Сєвєродонецької міської...
31.10.2017 о 17:26
Сина Авакова привезли в НАБУ (фото, відео)
31.10.2017 о 15:41
«Справа рюкзаків»: затримано екс-заступника міністра та ще двох осіб...
31.10.2017 о 14:41
«Олександра Авакова затримали»: Кива розповів про результати...
30.10.2017 о 15:09
Капітан «Наутілуса» зізнався у розчленуванні журналістки, але каже,...
27.10.2017 о 17:10
Чийгоз збирається повернутися до Криму, а Умеров наголошує, що нікого...
27.10.2017 о 15:41
Чийгоз: Ми вдома
27.10.2017 о 14:51
Умеров і Чийгоз прибули до Києва. Наживо
27.10.2017 о 11:02
Сім'я жертв харківської ДТП відмовилася від грошей Зайцевої
27.10.2017 о 10:10
У тілі Мосійчука досі знаходяться осколки вибухівки
26.10.2017 о 10:08
Охоронець Мосійчука, який загинув, був із нардепом лише місяць
Сьогодні о 04:56
У Києві буде ліквідовано близько 2 тисяч незаконних паркувальних місць
Сьогодні о 03:57
В Україні зарплата жінок становить 80% від чоловічої – Кабмін
Сьогодні о 02:58
З 2018 року Польща змінює правила працевлаштування іноземців
Сьогодні о 02:17
За Собчак взялась Генпрокуратура через її слова про Крим
Сьогодні о 01:44
На Луганщині встановили монумент на честь українських воїнів біля...
Сьогодні о 01:13
Побиття судді у Полтаві: постраждала назвала імена замовників нападу
Сьогодні о 00:34
У Києві посеред вулиці невідомі на Mercedes викрали людину
22.11.2017 о 23:58
Спростовано інформацію щодо бомб на українських літаках у Стамбулі
22.11.2017 о 23:37
Стало відомо ім'я ведучого національного відбору «Євробачення-2018»
22.11.2017 о 23:16
Обвал платформи на залізничній станції на Дніпропетровщині:...
22.11.2017 о 22:54
Кілька порад, як доглядати за шкірою у морозну погоду
22.11.2017 о 22:32
«Укренерго» стане акціонерним товариством
22.11.2017 о 22:13
СБУ заборонила в'їзд в Україну російському актору серіалу «Свати»
22.11.2017 о 21:56
Українським військовим дозволили носити бороду та вуса
22.11.2017 о 21:39
Кабмін змінив правила оренди державного майна
Досьє Соляр Володимир Миронович

72542 dd27 mm10 yy2017 2017 октябрь жовтень осень осінь Загиблі розстріл УІНП панахида Україна Украина, Ukraine 72542 dd27 mm10 yy2017 2017 jrnz,hm ;jdntym jctym jcsym Pfub,ks hjpcnhsk ESYG gfyf[blf Erhf]yf Erhfbyf? Ukraine 72542 dd27 mm10 yy2017 2017 октябрь жовтень осень осынь Загиблы розстрыл УЫНП панахида Украъна Украина, Ukraine