27 листопада 1863 року у містечку Гура-Гумора на Буковині (нині - Румунія) народилася Ольга Кобилянська, письменниця та громадська діячка, нагадує «Є!» із посиланням на УІНП.
Перші оповідання вона написала німецькою мовою. Українська в її творчість прийшла разом зі знайомством з письменницею Наталією Кобринською та Софією Окуневською – першою українкою жінкою-лікарем в Австро-Угорщині.
| “ | «Я не маю ніякого бажання до хатньої роботи, бо вона мені не дає задоволення, – читаємо у щоденнику Ольги Кобилянської.– В моєму серці нема жодного сонячного промінчика, душа вкрита хмарами. Я хвора на тяжку хворобу, мене може вилікувати жваве духовне життя, а де його тут взяти?». |
Та вона змушена була займатись хатніми справами, доглядати меншого брата й матір, яка була дуже хвора.
Ольга Кобилянська стала учасницею феміністичного руху, обгрунтувавши його у брошурі «Дещо про ідею жіночого руху».
Під час поїздки до Києва зустрічалася з Миколою Лисенком, Михайлом Старицьким, Михайлом Коцюбинським. Вона вирушила до Канева вклонитися могилі Тараса Шевченка. Гостювала у родини Косачів на їхньому хуторі Зелений Гай на Полтавщині, здружилася з Лесею Українкою.
1918-го, після окупації румунськими військами Північної Буковини починається румунізація краю.
| “ | «Нема сонця в наших вікнах, нема і в душі», –пише Кобилянська. |
Вона ледь зводили кінці з кінцями, винаймаючи житло.
У Харкові протягом 1926–1929 вийшло дев’ятитомне зібрання творів Ольги Кобилянської. У цей час вона написала кілька нових оповідань та роман «Апостол черні».
У роки Другої світової війни жандармерія встановила нагляд за Кобилянською. Після смерті окупаційні власті заборонили публікувати некролог українською мовою та промови над могилою.
Померла Ольга Кобилянська 21 березня 1942-го у Чернівцях.
| Читайте також: | 50 років тому на екрани вийшов перший і останній радянський фільм жахів, який знімався на території України |
