Про Михайла Грушевського як історика, політика і державного діяча відомо багато. А от яким він був у родинному колі? Хто були ті жінки, яких Грушевський кохав, або до яких мав романтичні почуття? Про це йдеться в матеріалі ВВС Україна, передає «Є!»

Побачити, як жила родина Грушевських, дуже легко. Варто відвідати меморіальні музеї Грушевського у Львові чи у Києві.

Та не тільки меморіальні речі розповідають про приватне життя. Дізнатись про інтимні переживання Грушевського можна із його збереженого листування, щоденників за окремі роки, споминів.

"Менторка і моральна вихователька" Ганна (Ніна) Ямпольська

У травні 1885 року у Тифліській чоловічій гімназії з нагоди тисячоліття смерті просвітителя святого Мефодія влаштували "кирило-мефодіївську параду".

Найкращому гімназисту - учню 7 класу Михайлу Грушевському - доручили виступити з рефератом. Виступ 18-річного юнака був настільки яскравим, що привернув увагу Ганни - сестри його товариша Володимира Ямпольського.

Ганна (або, як її називали в родині, Ніна) Ямпольська була на кілька років старша за Михайла. Вихованка Харківського інституту шляхетних дівчат взяла на себе місію "облагородити і витончити" особистість "бурсака" Грушевського.

У домі Ямпольських, де молодь організовувала різні забави, гімназист став частим гостем. Між молодими людьми почалось дружнє листування.

Ганна, як згодом пригадував Грушевський, виступала у ролі його "менторки і моральної виховательки". А він натомість вчив її української мови та зацікавив українською літературою.

Очевидно, закохана у Михайла дівчина мріяла про шлюб з ним. Але мріям збутись не судилось. Грушевський у 1886 році вступив до Київського університету, а Ганна залишилась на Кавказі.

У 1893 році Ямпольська переїхала до Києва, за посередництва Грушевського брала участь у діяльності Старої громади, допомагала доглядати за хворим Олександром Кониським.

У 1909 році вона деякий час була навіть офіційним редактором-видавцем газети "Село", яку видавав Грушевський.

Листування Михайла та Ганни тривало багато років - збереглось 55 листів Михайла до Ганни та 183 її відповіді.

"Чарівний образ" Олени Марковської

Восени того ж 1885 року до Тифліса на гастролі завітала оперна трупа. Завзятим відвідувачем оперних вистав разом з іншими гімназистами став і Михайло Грушевський.

Не в останню чергу це сталось через Олену Павлівну Марковську. Вона виконувала партію Мікаели в опері "Кармен" і, як згадував потім Грушевський, була "гарною і поставною дівчиною, темною шатенкою, з карими очима, українського типу".

Невдовзі Михайло познайомився з артисткою під час щорічного благодійного концерту, що влаштовували у гімназії.

Разом з організатором концерту Жоржем Еристовим Грушевський запрошував на концерт оперних артистів, серед яких була і Марковська.

Михайло став "пажем при високій дамі від мистецтва": він привіз співачку на концерт, відвіз її додому, вручив букет.

Кілька разів бував у неї вдома, заводив розмови про український театр і музику, український літературний рух.

У відповідь Марковська надсилала Грушевському лібрето опер, зокрема тих, що ставились трупою, - "Ріголетто" Дж. Верді, "Гугеноти" Дж. Мейєрбера.

Закоханий Михайло подарував артистці на пам'ять кілька книжок, зокрема повісті Юрія Федьковича та петербурзьке видання "Кобзаря" у гарній оправі.

Почуття, які охопили 19-річного хлопця, закарбувались у його любовній ліриці.

Оперний сезон скінчився, трупа поїхала. Про свої почуття Михайло Олені Павлівні так і не сказав. Хоча до кінця життя пам'ятав запах яблук, що солодко пахли у сінях будинку, в якому жила Марковська...

"Симпатії" Марія Вовк-Карачевська та Ірина-Софія (Орися) Шухевич

З початку 1890-х років професорський стипендіат Університету св. Володимира Михайло Грушевський став зачащати до дому старогромадівця Василя Вовка-Карачевського.

Атмосфера, що панувала у родині, була йому близькою за духом. Разом з Василем та Марією - дітьми В.Вовк-Карачевського - Грушевський багато спілкувався, відвідував театр.

Довго думав, чи одружитись з Марією. Ідею мати Грушевського за зятя підтримували й батьки Марії. Не склалось.

Переїхавши у 1894 році до Львова та очоливши кафедру всесвітньої історії з окремим оглядом історії Східної Європи у Львівському університеті, професор Грушевський заприязнився із відомими галицькими родинами.

Однією з найбільш близьких йому стала родина етнографа Володимира Шухевича.

Юна Ірина-Софія Шухевич (в родині її звали Орисею) була красунею. Вона мала чудовий голос, прекрасно співала. Грушевський просто не міг не захопитися нею, і присвятив їй кілька романтичних віршів.

"Товариш щирий, розумний і добрий" Марія Вояковська

Зрештою, обраницею Михайла Грушевського стала Марія Сильвестрівна Вояковська.

Вони познайомились у Львові - професор та вчителька. Марія була донькою греко-католицького священика із Скали над Збручем (зараз - Скала-Подільська). Після закінчення Львівської учительської семінарії працювала у місті.

У березні 1896 року Грушевський листовно освідчився "панні Марині":

Марія відповідала взаємністю. У травні того ж року Марія Вояковська та Михайло Грушевський побрались у Скалі. У червні 1900 року народилась їхня єдина донька Катерина.

Вони не помилились один в одному. Маринця, як ласкаво називав Грушевський дружину, була з ним до кінця, в радості та в горі.