Один випадок самогубства на чотирьох загиблих у бою — з такою сумною статистикою зіткнулася українська армія за останні три з невеликим роки. За часткою суїцидів вона помітно випереджає активно воюючі США та Ізраїль. Про це йдеться у статті журналу "Новое время", передає «Є!» із посиланням на УНІАН.

Анатолій Матіос, головний військовий прокурор, займаючись темою самогубств серед представників ЗСУ, виявив критичну ситуацію: за його підрахунками, з 2014 року по 2017-й 554 військовослужбовців звели рахунки з життям. При цьому, за даними Степана Полторака, міністра оборони, з початку російської агресії на сході країни ЗСУ втратили 3.332 людини. З них у боях — 2.394 солдатів і офіцерів. Тобто на кожні чотири смерті на полі бою припадає приблизно один суїцид.

А в ЗСУ, чисельність яких становить чверть мільйона людей, на кожні 100 тис. осіб припадає 55 випадків самогубств. Якщо це і відлуння війни, то дуже сильне: у воюючому Ізраїлі на 100 тис. військовослужбовців відбувається дев'ять самогубств, а в США, солдати яких також задіяні в різних гарячих точках, — 2.

В українському Генштабі впевнені: Матіос маніпулює даними та оприлюднює недостовірну інформацію - кажуть лише, що ця цифра в рази менше.

Ґрунтуючись на інформації Генштабу - український коефіцієнт самогубств серед військових дорівнює лише семи випадків на 100 тис. військовослужбовців. А ось Матіос підрахував, що тільки з початку 2018-го 33 українських солдата скоїли самогубство.

Психолог Олена Батинська пояснює: війна може стати спусковим гачком для психологічних проблем, що накопичилися роками, або спровокувати розвиток спадкових психічних порушень. Втім, військові відображають лише глобальну ситуацію: за часткою суїцидів серед цивільного населення Україна посідає 23-е місце в світі. У країні на кожні 100 тис. осіб припадає 16,8 самогубств. Це 23-й показник в світі.

Велика частина держав, які випереджають Україну за цим показником, економічно і соціально неблагополучні. США посідають 54-е місце (12,1 чол. на 100 тис. населення) за цим показником в світі, а Ізраїль — 113-е місце (5,9 чол. на 100 тис. населення).

За даними Генштабу, більшість самогубств — близько 66% — трапляються не в зоні АТО, а в пунктах постійної дислокації. Або навіть пізніше — вже в мирному житті.

Близько половини зафіксованих спроб суїциду в армії, за оцінками експертів, пов'язані з сімейними обставинами. Ще частина — це наслідки зловживання алкоголем і наркотиками. Третя основна причина для зведення рахунків з життям — проблеми з командуванням. У військах подібні історії заховані за словами небойові втрати.

Відсоток самогубств в ЗСУ міг би бути помітно нижче. Психолог Більська, яка працює з бійцями, пояснює: зараз штат військових психологів у частинах збільшили, але все одно рівень укомплектованості подібними спеціалістами становить лише 50%. Крім того, в армії подібного роду фахівці можуть лише рекомендувати командиру, що тому слід робити з бійцем, у якого є підозра на психологічні відхилення. І офіцер цілком може ігнорувати подібні поради. Та й у мирному житті реабілітацією ветеранів займаються хіба що волонтерські структури.

Матіос звинувачує Мінсоцполітики: відомство не проводить заходів щодо психологічної реабілітації бійців. В бюджеті, за його даними, на подібні цілі виділили 109 млн грн. Але ці гроші, каже військовий прокурор, майже не освоюються.

У Мінсоцполітики відповідають, що 12 тис. учасників АТО вже пройшли психологічну реабілітацію у 2015– 2017 роках, ще 15 тис. отримали санаторно-курортне лікування. Якщо врахувати, що в зоні АТО служили 326 тис. солдатів, виходить, допомога дійшла лише до 3,6% з них.

Вітчизняні та іноземні експерти сходяться в тому, що проблему армійських самогубств у ВСУ можна мінімізувати, якщо посилити профвідбір при вступі до війська. Зараз же, за словами військових психологів, у ВСУ добре перевіряють хіба що кандидатів у спецназ і зовсім не тестують тих, хто йде в піхоту.

Ще одним дієвим інструментом може стати спеціальна програма Міноборони — декомпресія. Її почали застосовувати з осені 2017-го на військовій базі Тисовець. Суть така: перед виведенням із зони бойових дій на пункт постійної дислокації військові підрозділи потрапляють на 2-3 тижні в реабілітаційний центр.

Там вчать бійців "струшувати" війну, входити в соціум, але не втрачати навичок мобілізації та спецнавичок для виконання бойових завдань.