У селі Борисівка Приморського району, що на Запоріжжі, відкрили пам’ятний знак учасникам народного повстання проти колективізації та жителям села, які загинули від Голодомору 1932-1933 років, передає «Є!» із посиланням на УІНП.

У селян не було зброї, вони чинили масовий ненасильницький спротив, до останнього підтримували одне одного, без жодних шансів на перемогу боролися проти  радянської каральної машини.    

Багато десятиліть ці події були під грифом «цілком таємно». Дізнатися про них запоріжці змогли завдяки книжціі доктора історичних наук, заступника директора Українського інституту національної пам’яті Володимира Тиліщака  «1930. У.С.Р.Р. Повстання». 

Борисівський сільський голова Валентина Чебан розповіла, що у жовтні 1930 року партійне керівництво вирішило помститися за низькі темпи хлібозаготівель та забрати у людей усе збіжжя і борошно. Для цього прислали уповноважених та комсомольців.

Так звані «буксирні бригади» ходили по хатах та вигрібали останнє.

Спротив розпочався 6 жовтня 1930 року у дворі 24-річного Івана Бондаренка. Найактивнішими протестувальниками були жінки. Вони перекривали в’їзди до садиб, розганяли «активістів», повертали награбований хліб.

Кількох господинь заарештували. У відповідь сотні людей оточили сільраду, погрожуючи штурмом. Жінок відпустили і заворушення продовжилися.

Помстою комуністичної влади стали жорстокі репресії та занесення села на «чорну дошку» в 1932 році.  Жертвами Голодомору стали понад 250 борисівців.

Житель села Леонід Ромашка згадує, що батько розповідав йому про три похоронні команди, які збирали тіла померлих людей. Їх ховали у братських могилах на північній стороні сільського кладовища. Нині там збереглися лише кілька старих кам’яних хрестів.

Спротив колгоспному рабству тривав по всій Запорізькій області. Виступи відбувалися у Пришибі, Кам’янці-Дніпровській, Гуляйполі, селі Широке.