Видаватися, а не бути. У нас полюбляють захоплюватися західними політиками, які ходять до магазинів, як і звичайний народ. І водночас ненавидять наших, за те що політики далекі від народу і в магазинах їх не видно, пише «Є!» з посиланням на 112.
Висловлюють захоплення політиками, що можуть скромно сісти на сходинках у залі, бо всі стільці зайняті. І ненавидять наших, за те що їм виділяють завжди місця в перших рядах.
Захоплюються політиками, що запросто можуть взяти швабру, якщо розлили каву. І ненавидять наших за те, що поводяться як королі, яким потрібна червона доріжка та ескорт супроводу.
І це проблема не наших політиків. Це проблема нації, де політики лише її віддзеркалення. Все тому, що для нас усіх важливішим є видаватися, а не бути.
Видаватися багатим, але не бути ним. Видаватися успішним, але не бути ним. Видаватися головним, але не бути ним.
У нас люди схиблені на цьому. Вони купують речі, які не можуть собі дозволити, аби справити враження. Гадаєте, "євробляхи" такі популярні, тому що дешеві? Аж ніяк.
Вони популярні тому, що є можливість купити собі більше статусний автомобіль за доступну ціну. І це стосується всього. Одягу, гаджетів, відпочинку.
Кидати монетами в обличчя. Вимагати, чого не вимагали би від рівного собі. Навіть якщо велика частина до цих слуг ставиться поблажливо, то все одно вважає нижчими від себе. А деякі навіть співчувають.
Є така латинська приказка: Esse non videri (Бути, а не видаватися). А в нас у країні все навпаки. І ось це "видаватися" присутнє скрізь. Кожен хоче бути начальником. Кожен хоче видаватися дуже важливою персоною. Навіть у компаніях є посади президентів.
І ось як у цьому соціумі, де видаватися важливіше, ніж бути, можна чекати, що політики будуть іншими? Де одяг, посада важливіші від розуму, здібностей і працьовитості.
Де велика частина населення не читає книжок, не розуміється на особливостях економіки і політики, але кожен вважає себе експертом і знає, як потрібно реформувати країну. Хіба вони змалечку не живуть у ньому? Хіба не переймаються цим до самих кісток у процесі розвитку?
Але найгірше тут не це. Найгірше, що велика частина політиків іде у владу не для того, щоб вирішувати певні проблеми країни, а щоб видаватися головними і більш успішними, ніж інші. Не тому, що вони щось хочуть змінити, а тому що отримають переваги від цієї посади.
Не тому, що робота у владі це важкий відповідальний обов'язок, а тому, що там можна стати начальником. Не тому, що у владі потрібно важко працювати щодня, а тому що є можливість не працювати. Все переплутано місцями.
Наскільки це абсурдно, що посада прем'єр-міністра є менш важливою, ніж президента. Хоча в парламентсько-президентській республіці саме прем'єр є головною персоною в державі.
Повинен бути, але ми обираємо президента.
Читайте також: | Стадіон, так стадіон, - Порошенко відповів Зеленському щодо дебатів (відео) |