Iнтерв’ю
13 січня 2020
Зеленський дозволив Путіну зберегти обличчя, - Олеся Яхно
Першочергово влада повинна сформулювати чіткий підхід щодо РФ і способу та стратегії України щодо відновлення територіальної цілісності нашої держави.
news-image

Кореспондент інфопростору «Є!» поспілкувався з Олесею Яхно, українською журналісткою, політтехнологом та кандидатом політичних наук.

Кор.: Вже остаточно відомо, що український літак було збито іранською ракетою. Чи правильна поведінка української влади та особисто президента Зеленського в даній ситуації?

Олеся Яхно: Скажімо так, те, що ми спостерігали у значній мірі була реакція з крайнощів в крайнощі. На початковому етапі ми бачили дуже обережну публічну позицію президента, який казав про відсутність доказів, що літак був збитий ракетою.

Ми бачили відсутність багатьох представників силових структур, які відпочивали на різних курортах. Більш активно себе поводили інші країни, зокрема, їхні розвідки мали певну інформацію. І зараз, коли вже фактично Іран визнав, що вони збили літак, після того як ряд лідерів інших країн висловили свою позицію про те, що це було збиття ракетою, тоді вже українська влада чітко сформулювала свою позицію, і навіть у деякій мірі з перебором. Я маю на увазі заяву керівника СБУ, який сказав, що Іран визнав одну з версій України - або це теракт, або це ракета.

Мені здається, це такий явний перебір, тому що ця позиція СБУ з'явилася буквально за декілька годин ввечері напередодні того, як Іран визнав збиття ракетою, і були заяви розвідок інших країн. Тому, насправді, була або дуже пасивна позиція української влади, або дуже різка і не одноголосна. Маю на увазі те, що посольство України в Тегерані заявило про можливість технічних неполадок, що, на мій погляд, недопустимо. Звучала пасивна позиція самого президента. Мені здається, що все таки українська влада діяла не проактивно.

Але добре, що Іран визнав, і тепер все вже на стадії того, що Іран повинен компенсувати збитки.

Кор.: Артисти, які відвідували анексований Крим, порушуючи українське законодавство все частіше з'являются в Україні. Чи треба взагалі ліквідувати стоп-лист таких осіб?

Олеся Яхно: На мій погляд не треба, звичайно, ліквідовувати стоп-лист таких осіб, це не допустимо. Виникає питання політичної позиції. Ми дуже часто чуємо, що співаки знаходяться поза політикою, чи поза війною. Насправді, є закон, правила, які регулюють ці питання незалежно від вашого ставлення до когось. Якщо вам може подобатися хтось, як співак, але ця людина порушила закон України, то звичайно, вона не має право відвідувати Україну.

І такий список не треба ліквідовувати. Навпаки, його слід жорстко виконувати та реагувати на порушення закону. Якщо такий список відмінити, то це буде один з кроків того, що ми фактично ніяк не реагуємо на анексію Криму і можемо з цим змиритися. Тому що в України не так багато, скажімо, засобів як ми будемо реагувати, це виключно мирні та дипломатичні заходи. Якщо ми будемо від чогось відмовлятися, це опосередковано означатиме, що ми згідні з анексією. Тому я за збереження стоп-листа таких осіб, які порушують українське законодавство, зокрема, перетинають Крим не відповідно та не згідно українського законодавства.

Кор.: Як Ви оцінюєте роботу президента Зеленського за 2019 рік? Що було зроблено правильно, а які були провали?

Олеся Яхно: Мені здається, що поки що рано оцінювати роботу Володимира Зеленського, тому що перші декілька місяців, навіть півроку, це була передвиборча кампанія. Загалом, про його роботу на посаді свідчать рейтинги, які знизились досить швидкими темпами. Звичайно, рівень довіри ще досить високий, якщо не помиляюся, понад 50%, але це вже не 73%. І в цьому сенсі, якщо оцінювати роботу, мені здається можна констатувати те, що обіцянки, які давалися під час передвиборчої кампанії були завищені, нереалістичні в плані швидкості результату. Наприклад, ідея "кінець епохи бідності" вже майже на наступний день виборів, "посадки", підвищення соціальних стандартів, думаю, що всі зрозуміли нереалістичність цього.

Забагато було ілюзій, які тепер розвіялися. І в цьому сенсі для Володимира Зеленського є проблема самовизначення на наступний рік, на які соціальні групи він планує опиратися. Адже усім подобатися не вдасться і потрібно визначитися, що є основним та базовим в політиці Зеленського. Для мене особисто, для прикладу, звільнення наших полонених, військовополонених, навіть попри ті суперечності, чи необхідно було йти на ті умови, що виставляла Росія, все таки це позитив за будь яких обставин, адже були звільнені наші в'язні.

Але якщи ми говоримо про основний результат, для мене було цікаво, чи буде все таки Володимир Зеленський ставати політиком, а не лишатися представником шоу-бізнесу. Тому що це принципово два різних підходи. Підхід шоу бізнесу передбачає орієнтацію на швидкий результат, аплодисменти, прагнення всім подобатися, це форма замість змісту. А політичний - певну довгостроковість. У цьому сенсі можливо лише під кінець року якісь певні ілюзії для самого Володимира Зеленського почали розвіюватися.

Загалом, мені здається він ще не став політиком. Ось цей візит в Оман, інші речі, як ведеться комункація із ЗМІ підтверджують це. Але такі ілюзії, як швидкий мир, можливість домовитися з Путіним, вони починають розвіюватися у Володимира Зеленського.

Тому так однозначно не можна оцінювати. Є певні позитивні процеси, як я вже сказала, звільнення полонених, є певні речі, які започатковуються, як правильні. Але який буде результат ми не знаємо, адже є монобільшість і правильні ініціативи не завжди можуть правильно реалізовуватися. Тому так однозначно поки що не можна сказати.

Однознаним плюсом є звільнення полонених, а мінус - це те, що все таки стало зрозуміло для громадян, що неможливо все те, що було обіцяно під час виборів реалізувати. У цьому сенсі це була неправда і обман.

Кор.: Які питання в 2020 році має вирішити влада найпершими? Що для України є найпріоритетнішим?

Олеся Яхно: На мій погляд, першочергово все таки влада повинна сформулювати чіткий підхід щодо РФ і стратегії України щодо відновлення територіальної цілісності нашої держави. Тому що оця ідея робити крок назустріч Путіну, і Путін зробить його нам назустріч - не працює.

Ми знаємо, що запланована зустріч Нормандської четвірки попередньо на квітень місяць 2020 року. І ми бачили в 2019 зустріч в Парижі, що люди їдуть туди про різне говорити. Зеленський можливо їхав про Донбас говорити, а Путін не про Донбас. Не можуть бути інші цілі, коли люди формально говорять про мир.

Мені здається, дуже є важливим, щоб українська влада формулювала, в чому полягає в її розумінні мирно-дипломатчиний спосіб поверенення наших територій. Тому що багато речей, які вдалося реалізувати, наприклад, угода по транзиту газу, і звільнення тих же політв'язнів, це стало у значній мірі можливим завдяки тому, що були рішення міжнародних судів, які є дуже вагомим чинником тиску на Росію.

По полоненим і морякам це було рішення морського трибуналу, і Росія його за будь-яких умов повинна була виконати. Так само якщо ми беремо питання про транзит, то було рішення арбітражу, яке теж не можна було не виконувати, і були інші позови анонсовані. Це був вагомий чинник тиску.

Ми зараз бачимо те, що Володимир Зеленський в плані публічної риторики змінив її, дозволяючи Путіну, на відміну від попередньої влади, зберегти обличчя. Але це не означає, що Росія стане поступливішою. У Росії є чіткий план і щодо Криму, і щодо Донбасу та інших питань. Хочеться щоб такий план, таке розуміння все таки були в української влади. Чи продовжуватимемо і далі активно вести складову з міжнародними судами, тому що ми знаємо, що взяті до розгляду позови по Донбасу і по Криму по двом конвенціям, чи буде Україна і далі активно цим займатися. Наприклад, як один з варіантів, якою буде позиція по Криму? Мені здається, це є найголовнішим, тому що Володимир Путін виходить з довгострокових цілей. Хотілося би, щоб і така позиція була в української влади.

Також першочерговим, якщо ми кажемо вже про внутрішню ситуацію, необхідно щоб була певна єдина логіка і бачення в широкому сенсі команди нової влади щодо економічних перетворень. Тому що ось цей перехід ідеології від соціалізму до лібарелізму - це ні про що. Це такий популізм.

Втримати різних виборців все одно не вдасться, рейтинг Зеленського знижуватиметься по об'єктивним причинам, навіть якщо якісь позитивні речі будуть. Але все таки треба зробити акцент на тих соціальних групах, на які орієнтується Зеленський, щоб була певна зрозуміла логіка в діях. На сьогодні такої логіки єдиної немає.

Дуже б не хотілося, щоб у нас інституції перетворювалися на якісь особисті інституції, які будуть займатися не своєю сферою відповідальності, чи будуть підпорядкованими вертикалі. Це ми до речі спостерігали, коли керівник Офісу президента, це патронажна служба, який не має ніякого відношення до місцевого самоврядування озвучував певні оцінки щодо різних мерів, наприклад.

Не хотілося б, щоб все таки різні інституції виходили за межі своїх повноважень та щоб не було спроб монополізації влади на різних її рівнях.

Кор.: Дякуємо Вам, Олеся, за час та увагу.

Раніше ми повідомляли, що Зеленський відреагував на визнання Іраном провини в аварії українського літака.