Український та кримський політик, радник Президента України (з 2014 р.), колишній голова Севастопольської міської державної адміністрації, екс-прем'єр-міністр Автономної Республіки Крим, народний депутат України I (1990-1994 р.), VII і VIII (2014 р.) скликань, депутат Верховної Ради Автономної Республіки Крим (1998-2012 рр.).
Місце народження та освіта
Народився 27 липня 1960 року у с. Бекдаш Красноводського району, Туркменістан.
У 1982 році закінчив Симферопольську філію Дніпропетровського інженерно-будівельного інституту за спеціальністю «Виробництво будівельних виробів і конструкцій» (інженер-будівельник-технолог). У 2003 році захистив кандидатську дисертацію «Науково-методичні основи управління проектами вільних економічних зон і територій пріоритетного розвитку» (Науково-дослідницький економічний інститут при Міністерстві економіки та з питань європейської інтеґрації України).
Кар’єра
З 1982 року працював трубоукладальник ПМК-40 тресту «Перекопхімбуд» у м.Красноперекопськ.
Впродовж 1982-1983 рр. - майстер, заступник начальника цеху Тюменського домобудівельного комбінату.
У 1983-1984 рр. служив в армії (Афганістан). Пізніше проходив перепідготовку офіцерів запасу.
У 1985 році - інженер-технолог цеху на заводі залізобетонних виробів управління «Кримканалбуд».
У 1985-1989 рр. - начальник цеху, головний інженер Красноперекопського заводу залізобетонних виробів.
З 1989 по 1990 рік працює інструктором ідеологічного відділу Красноперекопського МК КПУ.
У 1990-1994 рр. - народний депутат України I скликання.
У 1993-1997 рр. очолює партію Союз на підтримку Республіки Крим. Член політради Національно-Демократичної Партії (з 1996 р.). Голова Кримської регіональної організації НДП (до 2008 р.).
У 1990-1998 рр. - голова Красноперекопської міськради народних депутатів і виконкому. З 1994 року - керівник організаційної групи зі створення Перекопської вільної економічної зони.
У 1995-2001 рр. очолював Адміністрацію Північно-кримської експериментальної економічної зони «Сиваш».
З 1997 по 1999 рр. - радник прем'єр-міністра України Валерія Пустовойтенка (на громадських засадах).
У 1998-2001 рр. та 2002-2005 рр. - голова Ради міністрів Автономної Республіки Крим.
У 2001-2002 роках - радник Президента України Леоніда Кучми.
У 2002-2005 рр. – депутат ВР Автономної Республіки Крим, керуючий групи «Крим» (2005 р.).
У 2006-2010 роках - голова Севастопольської міської державної адміністрації.
З 2004-2010 рр., у 2014 році - Постійний Представник Президента України в АР Крим.
У 2005-2006 рр. – перший заступник голови НДП (Національно-Демократичної Партії).
У 2005-2006 рр. – позаштатний радник Президента України Ющенко В. А.
У 2006-2010 рр. – депутат ВР АР Крим від «Блоку Куніцина», голова групи «Крим».
2007 рік - член Ради національної безпеки і оборони України.
У 2008–2009 рр. - голова Кримської регіональної організації партії «Єдиний центр».
З квітня по жовтень 2010 року - Постійний Представник Президента Віктора Януковича в АР Крим.
У 2010-2012 роках - депутат Верховної Ради АРК VI скликання (обраний від партії Союз).
З 2012 року обраний народним депутатом України VII скликання за списком партії УДАР. На час виборів: генеральний директор ТОВ «Спортивний клуб «Таврія». Заступник голови комітету ВР у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів. Безпартійний.
У лютому 2014 року в.о. Президента Олександром Турчиновим призначений Постійним Представником Президента в АР Крим (на цій посаді змінив В. Плакиду).
У березні 2014 року Куніцин заявив про те, що «через беззубість влади» прийняв рішення подати у відставку з посади постпреда президента в Криму, і 26 березня Турчинов підписав указ про його звільнення з формулюванням «за неналежне виконання службових обов'язків».
У червні 2014 року Президент України Петро Порошенко призначив Сергія Куніцина своїм радником.
З 2014 роцку - народний депутат України VIII скликання від партії «БПП». Заступник голови Комітету, голова підкомітету з питань державної політики у сфері соціального захисту громадян Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення.
Громадська діяльність
З 2003 року - Президент Федерації футболу Криму. З 2005 року - президент спортклубу «Таврія». Президент Асоціації вільних економічних зон України. Заступник представника України в Палаті регіонів Конгресу місцевих і регіональних влад Ради Європи у 2006-2007 роках.
Відзнаки, нагороди
Заслужений економіст України (2009 р.). Нагороджений медалями: «За бойові заслуги» (1985 р.), «70 років Збройних сил», «Від вдячного афганського народу». Також відзначений грамотою Президії ВР СРСР, знаком«Воїн-інтернаціоналіст», орденом«За заслуги» III (1999 р.), II (2004 р.), I ст. (2007 р.), почесною грамотою КМ України (2001 р.) та ін.
Родина
Офіційна дружина Галина Станіславівна. Дочка Наталія (1986 р.н.) та син Олексій (1991р.н.). Нова обраниця - Юлія Гогина.
Компромат
За інформацією в ЗМІ, Куніцин тісно пов'язаний з Валерієм Хорошковським.
Крім цього, за повідомленнями у ЗМІ, через свою унікальну політичну гнучкість (був у складі понад 6 партій з різним ідейним підґрунтям) отримав прізвисько "політичнапутана". У різні часи відстоював інтереси КПРС, НДП, Єдиного центру, СОЮЗу. Був у складі Партії Регіонів, пізніше - у Партії ветеранів Афганістану та УДАРу. В минулому, зокрема, відстоював російську мову, а потім, вступивши до лав Кличка, став усіляко перешкоджати наданню державного статусу російській мові в унісон зі своїм новим лідером.