Досьє
20 липня 2015
Джон Маккейн (John McCain)
Джон Маккейн (John McCain)

Американський політик, сенатор від штату Аризона, представник Республіканської партії США.

Місце народження та освіта

Народився 29 серпня 1936 року на авіабазі ВПС США «Коко Соло» недалеко від міста Колон в Панамі (у той час орендована США зона Панамського каналу). Його батько і дід були адміралами Військово-морських сил США.

У зв'язку з тим, що батько Маккейна був військовим, його родина часто переїжджала, і хлопчик багато подорожував у дитинстві (Нью-Лондон, штат Коннектикут; Перл-Харбор, штат Гаваї, інші військові бази на Тихому океані). Через часті переїзди в цілому Маккейн навчався приблизно в 20 різних школах. В дитинстві він захоплювався спортом і навіть досяг особливих успіхів у спортивній боротьбі. Маккейн відрізнявся енергійним характером, прагненням перемагати, був запальним.

У 1958 році закінчив Військово-морську академію в Аннаполісі (штат Меріленд). Щорічно Джон отримував близько ста доган і часто підпадав під стягненням за порушення дисципліни, як за дрібниці, такі як нечищені чоботи, так і за недоречні висловлювання на адресу керівництва. 

У 1974 році закінчив Національний військовий коледж у Вашингтоні.

Кар'єра

Починаючи з 1960 року, служив льотчиком на авіаносцях, був інструктором на військово-морській базі Меридіан у Міссісіпі, потім знову пілотом на авіаносці.

У 1967 році брав участь у військових діях у ​​В'єтнамі. У жовтні того ж року під час бойового вильоту його літак був збитий над Ханоєм. Маккейн був поранений і потрапив у полон, в якому провів п'ять з половиною років, завдяки чому (а також тому, що його батько командував американськими військами під час війни у В'єтнамі) став відомий у себе на батьківщині. У березні 1973 року, із завершенням війни, був звільнений.

У 1974 році, після закінчення Національного військового коледжу, був командувачем навчальної ескадрильї, морським офіцером зв'язку при Сенаті США (пізніше Маккейн назвав отриманий тоді досвід "реальним входом у світ політики").

У 1981 році вийшов у відставку. Деякий час працював у компанії з торгівлі пивом, яка належала, його другому тестю.

Завдяки фінансовій підтримці свого другого тестя, крупного бізнесмена, почав політичну кар’єру. У 1982 році - обраний до Палати представників Конгресу США від штату Аризона від Республіканської партії.

У листопаді 1986 року став сенатором від штату Аризона, після чого тричі, у 1992, 1998 і 2004 роках, також був обраний на цей пост. У сенаті був членом Комітетів у справах індіанців, у справах збройних сил, торгівлі, науки та транспорту.

З 1993 року став Головою ради директорів Міжнародного республіканського інституту.

Маккейн з самого початку зарекомендував себе як політик-індивідуаліст, нерідко йшов "проти течії" і протестував проти рішень, прийнятих його республіканською партією. Так, ще в Палаті представників він виступав проти введення миротворчого контингенту американських військ до Лівану на початку 80-х (підтриманого партією), був проти скорочення податків на початку 2000-х років, запропонованого адміністрацією Джорджа Буша-молодшого. Маккейн також пропонував збільшити податки на сигарети з тим, щоб ці кошти пішли на фінансування антитютюнових кампаній, і ця ініціатива була підтримана суперниками-демократами, проте не його однопартійцями. За час роботи сенатором став автором багатьох важливих законопроектів. До кінця 1990-х років Маккейн придбав значний політичний авторитет.

У 2000 році брав участь в політичній боротьбі за пост президента США. Проте програв  вибори своєму однопартійцю Джорджу Бушу.

У 2008 році Маккейн повторно бере участь у передвиборчій президентській кампанії. Був  єдиним кандидатом від Республіканської партії (на відміну від демократичних сил, від яких йшли Гілларі Клінтон та Барак Обама). В березні 2008 року кандидатуру Маккейна підтримав Джорж Буш, який заявив, що країні "потрібен такий президент" (як Дж. Маккейн). Проте американські виборці віддали перевагу кандидатурі Б.Обами.  

У травні 2009 року Маккейн увійшов до Національної ради за нову Америку (National Council for a New America) - групу республіканських лідерів.

Через два роки, у 2010 році, Маккейн заявив, що більше не буде висуватися в президенти США.

Як людина з військовим минулим, він виступає за посилення американських збройних сил і є прихильником розгортання протиракетної оборони (ПРО) США в Європі. Він також виступав за доведення військової кампанії в Іраку до переможного кінця.

До російського керівництва він ставиться дуже критично. Не раз заявляв, що Росія навіть близько не є демократичною чи економічно розвиненою країною, і тому не повинна входити до "великої вісімки". За відступ від демократії від Джона Маккейна періодично дістається і президенту Білорусії Олександру Лукашенку.

У 2009 році велику популярність отримав блог плітика у Twitter, число його читачів перевищило мільйон. Маккейна навіть визнали одним з "геніїв" соціальних медіа.

Нагороди, звання

Відзначений званням Капітана 1-го рангу, має ряд військових нагород, зокрема, "Бронзова зірка", "Срібна зірка", "Пурпурне серце", "За бойові заслуги", хрест "За видатні льотні заслуги" та інші.

Родина

У 1965-1980 роках був одружений на фотомоделі Керол Шепп. Маккейн усиновив двох синів дружини. В 1966 році у подружжя народилася дочка. Пізніше бул прийнят рішення розлучилитися.

У 1980 році другою дружиною Маккейна стала дочка відомого крупного бізнесмена  Джеймса Вілліса Хенслі. Від другого шлюбу у Дж. Маккейна народилися дочка і два сини. В 1993 році подружжя вдочерило дівчинку (сироту з Бангладеш).

Статок

У 2006 році Джон Маккейн зайняв 10-е місце в рейтингу найбагатших сенаторів США. Експерти оцінили статок політика в 29 млн доларів. Основним джерелом доходів виявилася пивна компанія, успадкована другою дружиною Маккейна від батька.

Згідно з опублікованими відомостями про доходи, річний прибуток Маккейна в 2007 році становив 405 409 доларів, проте доходи за 2007 рік його дружини Сінді не були розголошені, притому що в 2006 році вона заробила 6 млн доларів.

Скандал

На початку свого перебування в Сенаті Маккейн виявився залученим в гучний політичний скандал, пов'язаний з діяльністю банкіра Чарльза Кітінга, який у 1982-1987 роках був одним з його політичних спонсорів (всього Кітінг фінансово підтримував виборчі кампанії п'ятьох сенаторів США). Підтримка з боку Маккейна, як і інших сенаторів, не прзивела ні до яких результатів, крім морального збитку для них (пізніше фінансова компанія Кітінга збанкрутувала, він сам провів у в'язниці п'ять років, хоча і зміг розплатитися з більшістю потерпілих). Хоча Маккейн і не був звинувачений у протизаконних діях, але комітет Сенату з етики зробив йому зауваження у зв'язку з даною історією, сам він визнав помилковість своєї поведінки в цій справі.

 

Посилання на сторінку у соціальній мережі www.facebook.com/johnmccain.