Мартиненко Микола Володимирович

Народний депутат України III-VIII скликань, український політик.

Місце народження, освіта

Народився 12 січня 1961 року у м.СвітловодськКіровоградської області.

У 1984 році закінчив Харківський авіаційний інститут ім. М. Жуковського за спеціальністю інженер-механік (спеціалізація «Літакобудування»).

Кар’єра

У 1984-1986 роках працював інженером Київського механічного заводу.

У 1986-1991 роках був заступником секретаря, Секретарем комітету комсомолу Київського механічного заводу, Секретарем Київського МК ЛКСМУ.

У 1991-1998 роках - голова правління, президент АТ «Торговий дім»; голова правління ЗАТ «Інтерпорт-Ковель».

У 1998-2002 роках - народний депутат України III скликання. Член фракції Народно-демократичної партії (з 05.1998), член фракції «Наша Україна» (з 05.2002). Член Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

У 2002-2006 роках - народний депутат України IV скликання. Керівник депутатської фракції політичної партії «Народний Союз Наша Україна». Перший заступник голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

Член Комітету національного порятунку (11.2004-01.2005).

У 2006-2007 роках - народний депутат України V скликання від Блоку «Наша Україна». Голова Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

У 2007-2012 роках - народний депутат України VI скликання від блоку «Наша Україна - Народна самооборона». Член фракції Блоку НУ-НС (з 11.2007), голова (з 01.2009). Голова Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

У 2012-2014 роках - народний депутат України VII скликання від ВО «Батьківщина». Член фракції ВО «Батьківщина». Голова Комітетуз питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

З 2014 року - народний депутат України VIII скликання від ПП «Народний фронт». Заступник голови депутатської фракції Політичної партії «Народний фронт». Голова Комітету Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки.

У 2014 році в рейтингу видання «Фокус» «100 найбільш впливових українців» Микола Мартиненко посів 77-е місце.

30 листопада 2014 року Микола Мартиненко заявив про складання депутатських повноважень у зв'язку із корупційним скандалом, що вибухнув навколо нього, за його словами, розгорнутої «інформаційною кампанією». ВР позбавила Мартиненка мандата з третього разу, набравши 225, 220 і 228 голосів.

Сім’я

Микола Мартиненко одружений. Подружжя має чотири доньки.

Нагороди

Орден Святого князя Володимира I ст.

Компромат

Як зазначають ЗМІ, Микола Мартиненко зробив свій перший капітал завдяки роботі на посаді Секретаря Київського ЛКСМУ. Існуючі на той час госпрозрахункові центри дозволяли перевести державні субсидії у готівку та спрямувати її на розвиток промисловості. За допомогою договорів з науково-технічного співробітництва мільйони рублів проходили через заводські каси, а також частково перетікали до комсомольських керівників. Завдяки цьому в т.ч. і Микола Мартиненко зміг покращити своє матеріальне становище та відкрити свій власний бізнес, створивши
фірму «Торговий дім».

За даними ЗМІ, пізніше завдяки знайомству з Давидом Жванією Микола Мартиненко познайомився з російськими бізнесменами, які працювали на ринку ядерного палива і ядерних відходів. Ідея ввозити в Україну ядерне паливо зацікавила Мартиненка. Після чого, завдяки новим зв’язкам і домовленостям (в т.ч. з В. Ющенко), на ім’я прем’єра України того часу було направлено лист від декількох організацій, зокрема, «Національної енергогенеруючої компанії «Енергоатом», Українського акціонерного промислово-інвестиційного банку, фірми «Торговий дім» та ін. партнерів про те, що зазначені вони уклали консорціумний договір про співпрацю з метою стабільного забезпечення атомних електростанцій ядерним паливом, і необхідно вирішити питання про часткову передоплату поставок палива російській стороні.

Як зазначалось у ЗМІ, листа чекали і для розробки фінансової операції негайно створили робочу групу з чиновників високого рангу з НБУ та Мінфіну. Групу очолив Мартиненко. Схема проведення операцій була доволі складною. В першу чергу міністр фінансів видав керівнику фірми «Торговий Дім» довіреність на ведення фінансових операцій з українськими облігаціями державної валютної позики на суму $ 105 млн. Ці облігації Мартиненко продав Національному банку Віктора Ющенка, при чому не за їх реальну вартість, яка за тогочасними оцінками становила $ 81 млн 375 тис., а за номіналом, отримавши на свої рахунки $ 105 млн. В подальшому схема включала в себе проведення грошових операцій Національним банком України, переведення сум з  рахунків одних офшорних компаній на інші, в т.ч. на фірму, яку контролював Давид Жванія. В результаті проведених операцій, російською стороною були виконані всі зобов’язання: були повернуті всі раніше отримані облігації, відповідно до отриманих грошових коштів та поставлені необхідні обсяги палива. Проте на рахунку однієї з офшорних компаній (за даними ЗМІ, «THU AG») залишились «зайві» $ 24 млн на рахунках фірми в нью-йоркському банку. Ймовірно, звідти вони були перераховані в один з офшорних банків, а після «відмивання» - на анонімні рахунки організаторів та учасників схеми. У свою чергу Нацбанк, отримав від «Ферст Бостон» назад облігації державного внутрішнього займу номіналом в $ 105 млн, двічі переплативши за них майже по $ 24 млн. Щодо розробки такоъ схеми, за даними ЗМІ, багато хто вказував тоді на Катерину Чумаченко-Ющенко, яка в той час представляла в Україні потужну фінансову корпорацію «KPMG», до клієнтів якої входив і «Ферст Бостон».

У 2015 році стало відомо, що Федеральна прокуратура Швейцарії підтвердила факт розслідування з 2013 року кримінальної справи проти заступника голови фракції «Народний фронт» Миколи Мартиненка, близького до прем'єра Арсенія Яценюка, за підозрою у підкупі іноземних чиновників. ГПУ підтвердила цю інформацію, повідомивши, що отримувала відповідний запит зі Швейцарії.

22 грудня 2015, 13:58 |  ДОСЬЄ