Політичний та державний діяч, голова Українського союзу промисловців та підприємців (з 1997 р.), народний депутат України I, III-VII скликання, колишній Міністр економіки та Секретар РНБОУ, Прем'єр-міністр України (2001-2002 рр.).
Місце народження та освіта
Народився 4 серпня 1954 року в селі Братушани Молдавської РСР.
Після закінчення школи в 17 років поїхав до Ленінграду. З 1972 року поступив до Ленінградського кораблебудівельного інституту, який закінчив у 1978 році та отримав спеціальність «інженер-суднобудівник».
Кар'єра
Свій трудовий шлях розпочав відразу після одержання вищої освіти. З 1978 по 1981 рік працював в Таллінні на військовому судноремонтному заводі.
Пізніше переїхав до Миколаєва, влаштувався на завод «Океан» і впродовж 1981 - 1992 рр. пройшов шлях від майстра до заступника та начальник виробничо-диспетчерського відділу.
У 1990 році обраний народним депутатом України. Член Комісії з питань економічної реформи і управління народним господарством. Входить до Народної Ради.
З 1992 по 1994 рік — представник Президента України в Миколаївській області.
Впродовж 1994–1995 років займає посаду Голова Миколаївської обласної ради депутатів.
У 1995–1996 рр. обраний Віце-прем'єр-міністром України з питань промислової політики.
З 1996 року — Президент Української спілки промисловців та підприємців.
Впродовж 1996-2000 рр. — член Політради, політвиконком Народно-демократичної партії, заступник голови НДП з питань економічної політики.
Починаючи з 1998 року стає депутатом Верховної Ради України III–VI скликання.
У 1999 році — перший Віце-прем'єр-міністр України.
В 2000 році обраний Головою Партії промисловців та підприємців України.
У 2001–2002 роках займає посаду Прем'єр-міністра України.
У 2002 році, перебуваючи на посаді голови уряду, бере участь у виборах до парламенту та стає народним депутатом. Проте відмовився від депутатського крісла та залишився на посаді Прем'єр-міністра України.
В 2004 році - кандидат на посаду Президента України. У першому турі зайняв 6 місце. У другому - підтримав Віктора Ющенка. Під час подій того часу, був одним з лідерів Помаранчевої революції.
У лютому 2005 року призначений на пост першого Віце-прем'єр-міністра України.
У 2005 році - Секретар Ради національної безпеки і оборони України. Голова Комітету з питань національної безпеки і оборони.
Впродовж 2006–2007 рр. – народний депутат партії «Наша Україна» V скликання. Голова Комітету Верховної Ради України з питань національної безпеки і оборони.
У 2007 році разом з іншими депутатами опинився в центрі скандалу, що пов'язаний з виходом із фракції «Наша Україна» та переходом до регіоналів.
Після цього 21 березня 2007 року Анатолія Кінаха призначено міністром економіки України в уряді Януковича.
Восени 2008 року вступив до Партії Регіонів
У парламенті VI скликання займав посаду заступника Голови фракції регіоналів.
З грудня 2012 - народний депутат України VII скликання від Партії регіонів. Перший заступник голови комітету Верховної Ради з питань національної безпеки і оборони.
У січні 2014 голосував за «диктаторські закони», які суттєво обмежували права громадян та свободу слова.
У лютому 2014 колишні регіонали створили депутатську групу «Економічний розвиток», яку очолив Анатолій Кінах. З часом до неї увійшли близько 40 чоловік, керівниками об’єднання стали Анатолій Кінах та Віталій Хомутиннік.
У виборах до парламенту 2014 року брав участь як самовисуванець.
Сім'я
Одружений вдруге. Дружина – Марина Володимирівна, керівник прес-служби УСПП, почесний президент громадської організації «Культура та всесвіт – 2000». Має трьох доньок.
Звання, нагороди
Має військове звання — полковника, а також державного службовця 1-го рангу (1994) та інші. Відзначений орденом князя Ярослава Мудрого IV ст. ( 2007 р.) та V ст. ( 2004 р.) та орденом «За заслуги» III ст.
Хобі
В юнацькі роки захоплювався спортом, боксом, карате, зараз - класичною музикою, творчістю The Beatles та Pink Floyd, творчістю Володимира Висоцького, а також цікавиться астрофізикою і дослідженням теорії відносності Ейнштейна.
Компромат
За матеріалами інтернет-видання «Україна кримінальна», Анатолій Кінах був причетний до закриття кримінальної справи, основними фігурантами якої були посадові особи ЗАТ «Нафтогазгеологія», звинувачені у розкраданні майже $ 2,5 млн Єнакіївського металургійного заводу, $ 5 млн - російської компанії «Ітера» та ще $ 30 млн. Чому він взявся за цю справу та чи робив безкорисливо – достеменно невідомо. Хоча, за його твердженнями, під час своєї роботи не був у ситуації, коли б йому пропонували хабара.
Анатолій Кінах не був помічений у відкритому лобіюванні інтересів тих чи інших комерційних структур. Проте під час його перебування на посаді прем'єр-міністра в політичних кулуарах ходили чутки про те, що Анатолій Кирилович близький до СДПУ (о).
У 2006 році голова тимчасової слідчої комісії з розслідування причин кризи в українській авіації Анатолій Лєвін заявляв, що за словами гендиректора аеропорту Олександра Шишкова до однієї з компаній, яка бере участь в управлянні потужностями «Борисполя», має причетність Анатолій Кінах. Сам Анатолій Кирилович відкинув звинувачення в своїй причетності та членів його сім'ї до спроб приватизувати аеропорт «Бориспіль».