Про це йдеться в пресрелізі MIT, пише «Є!».

Увесь пластик, яким послуговується людство, можна поділити на дві великі групи: термопласти й термореактивні пластмаси. Головна різниця між ними — в реакції на нагрівання: термопласти стають в’язкими, тоді як термореактивні пластмаси стійкі до нагрівання.

Термопласти складають близько 75% всього пластику, який ми використовуємо. І нагрівання є ключем до їхньої переробки. Втім про терморекактивні пластмаси цього сказати не можна, і це значно ускладнює процес їхньої переробки.

Учені з МІТ запропонували змінити процедуру виготовлення таких пластмас, аби вони не втрачали своїх термостійких властивостей і все ж були здатні до переробки. Для цього вони додали до пластмаси мономер із групи силілових ефірів, який рівномірно розподіляється по пластику.

Під дією кислот, основ чи окремих іонів зв’язки силілових ефірів руйнуються. На практиці пластмаса перетворюється в порошок, який можна переробити й створити нову пластмасу. При цьому від додавання силілових ефірів вона не втрачає своїх фізичних властивостей: лишається міцною і стійкою до нагрівання.

Дослідники вважають, що їхнє відкриття може стати в нагоді й для створення інших термостійких матеріалів, більш придатних до вторинної переробки, як-от ґуми.

Як ми писали раніше, підняття танкера в Одесі провалилося, знову не витримав трос