Політика
15 лютого 2021
Остап Дроздов про те як ми маємо говорити з ворогом
Журналіст закликає в умовах збройної аґресії РФ терміново підкоригувати термінологію «мова ворожнечі».
news-image

Відомий журналіст Остап Дроздов на своїй сторінці у фейсбук розповів про перевірену й апробовану традицію.

Як тільки мене згадує запоребриковий пропаг...дон соловьов чи хтось інший/інша із їхньої гноївки – рахуй два дні і готуйся до ідентичної атаки у виконанні «мєстних» філій вищезгаданих гноївок. І осьо: у вівторок соловьов промимрило щось-там – а в п’ятницю штатні колаборанти на нашій території розігнали цілу істерію «глубоко оскорбльонних». Щоразу ці однояйцеві близнюки палять свою контору, бо одночасно, одномоментно, з дослівним дублюванням інформація закидається на одні й ті ж ресурси, що завжди. Цей перелік ресурсів, які методом copy/paste дзеркалять усі ворожі вкиди й наративи, вже давно мав би зацікавити компетентні органи", - зазначає журналіст.


Також Дроздов поставив просте питання: як ми маємо говорити з ворогом?

З ворогом, який щодо нас застосовує всі калібри не лише вогнепальної, але й гібридної зброї. Як ми маємо говорити з ворогом в умовах його збройної аґресії + повномасштабної підривної роботи зсередини? ЯК МИ МАЄМО ГОВОРИТИ з ворогом і про ворога? Чи можна з ворогом, який убиває людей і забирає території, говорити мовою ворожнечі – чи ні-ні-ні, ми терпляча нація котів леопольдів, які з убивцями та їхніми місцевими прихвостнями хочуть жити дружно?

Настав час ревізії такого терміну, як «мова ворожнечі». Прошу зауважити, ВСІ атаки на укртабір ЗАВЖДИ базуються на звинуваченнях у використанні мови ворожнечі. Цей термін вони взяли на озброєння й перетворили в пастку. Цим терміном вони унеможливлюють будь-яку тверду, міцну українську риторику. Це не про расу, не про ґендер, не про нацменшини, не про міґрантів, не про іншовірів, не про орієнтацію, не про антисемітизм і не про всі базові права людини, які захищаються у всьому світі. В нашому випадку йдеться про інше", - стверджує журналіст.


Дроздов впевнений, що вороги свідомо підтягують мову ворожнечі під будь-які висловлювання, які гіпотетично можуть образити:

...одноклітинних тилових щурів, які уневажують українську державність, своєю духовною і культурною столицею вважають Москву, працюють на поширення ідей руского міра, називають українських солдатів убійцамі, підтримують гуманітарну окупацію, марять про триколор у Києві, заперечують факт нападу РФ, топчуться по базових для українців цінностях і тд. Не розхитуйте човна, бо, відітє лі, щурів нудить. Ну то ідіть і поригайте за борт", - радить Дроздов.


Письменник вважає, що таким чином можна дійти до абсурду. Гасло «слава нації – смерть ворогам» може трактуватися як заклик до вбивства. Називання терористів терористами є формально незаконним, позаяк нема обвинувачувальних рішень суду по них (до речі, на цій підставі уже переглянуті шкільні підручники).

П’ята колона уже відкрито заперечує трактування Росії як ворога, оскільки це «другий за величиною торговельний партнер». Опираючись на «мову ворожнечі», вживання слова «мскль» тягне на міжнаціональну ворожнечу. Я серйозно: якщо держава не перегляне дуже хитку і слизьку норму про мову ворожнечі, то вся антиросійська риторика (ВСЯ!) буде незаконною. Вся.

Вони про Україну можуть говорити всякі гадості, а в нас, відітє лі, мова ворожнечі, тому треба всім прикусити язички, аби п'ята колона українофобів не обідилась. З цим треба покінчити. Оця шизофренія (війна з росією на передку – і уті-путі в тилу) повинна припинитися", - наголошує Дроздов.

Журналіст закликає в умовах збройної аґресії РФ терміново підкоригувати термінологію «мова ворожнечі» (в Європі вона теж постійно плаває залежно від викликів). Тому що це - кляп самим собі.

Самим собі затикаємо рота – тоді як ворог по всіх фронтах фігачить по нас безлімітно і з усім спектром лексики. В умовах війни журналістика не лише може, але й повинна бути агресивною і громадянською. А як інакше?? Тилових щурів, які мріють про расєю-матушку на території України, які ідеологічно підтримують ворога і живуть російським порядком денним, треба завжди і всюди називати тиловими щурами і не переживати, чи це їм, одноклітинним, подобається.

Це – питання суто етики, а не закону. Моя етика дозволяє цих істот називати істотами. Готовий особисто сказати це на засіданні Комісії з питань журналістської етики", - зазначив Остап Дроздов.

Письменник та громадський діяч переконаний, що пора вмикати державницьку логіку, вносити суттєві корективи в зумисно пригнічену риторику медій. 

Зараз, коли місцева вата товче з усіх гармат в унісон із установками «Град» на передовій, - нашій професії (її залишкам) пора вмикати державницьку логіку, вносити суттєві корективи в зумисно пригнічену риторику медій. Пора не боятися сказати, що з ворогом і його місцевими поплічниками треба говорити так, як цього вимагає діалектика протистояння.

Взагалі-то не завадив би круглий стіл за участю ключових українських ЗМІ на тему: якою має бути риторика медій в умовах війни і чому не потрібно боятися української пропаганди. Але, знаючи, що олігархічні ЗМІ працюють проти України, далі будуть на всі етери запрошувати представників російських партій, далі будуть «дружити з усіма», далі сюськати-муськати з внутрішнім посібником ворога, отже, залишається робити своє діло на своєму маленькому місці", - підсумував журналіст.

Раніше повідомляли, що окружний адміністративний суд Києва визнав протиправним і скасував рішення Київської міської ради від 2016 року про перейменування вулиць, проспектів, провулків у столиці.

Також мовний омбудсмен розповів, як каратимуть депутатів за відмову говорити українською.

До речі, за словами Лариси Ніцой: «Мова - це порозуміння. І жодна економіка не допоможе, якщо країна не вивчить мову». Письменниця запевняє, що мова - дуже важливий фактор порозуміння особливо в Україні.

Читайте також:Професорка київського вишу вихваляється антиукраїнськими висловлюваннями та дружбою з прихильниками ДНР (відео)