Політика
3 грудня 2015
Андрій Олефіров: Путін боїться відкрито воювати з Україною
Більше року тому дипломатичне представництво України в Фінляндії очолив професіонал з двадцятирічним досвідом Андрій Олефіров. Дипломатична робота для нього не є новою, оскільки протягом двох років він працював заступником міністра закордонних справ, керував апаратом МЗС. Як спеціаліст з дипломатії, Олефіров розумів, наскільки важлива для України євроінтеграція. Адже саме у статусі дипломата він спостерігав, як країна під керівництвом екс-президента Віктора Януковича рухалась до Європи, а потім з невідомих причин стрімко змінила курс.
news-image

Фінляндія - це країна, в історії якої можна провести безліч паралелей з українською – і війна з державою-агресором, яка підступно встромила ніж у спину, і дещо схожі стосунки з НАТО, і боротьба за незалежність, тощо.  

Про це та багато іншого «Є!» в ексклюзивної бесіді розповів посол України у Фінляндії Андрій Олефіров.

- Колись ви займали пост заступника голови МЗС. Як вийшло, що після такої високої посади потрапили до Фінляндії? Ви самі обрали задля служби цю країну?

- Мені запропонували поїхати у Фінляндію задовго до офіційного призначення. Як член єврокоманди погодився на це. А вже після того, як Петро Олексійович став президентом, попросив його нічого не перегравати, оскільки було дуже цікаво на власні очі побачити  цю  прекрасну країну, в якій до цього відрядження ніколи не бував. 7 грудня буде вже рік, як наша команда приїхала сюди. І ми зовсім про це не жалкуємо.

- Наскільки добре фінське суспільство проінформовано про нашу складну ситуацію, як загалом налаштований народ стосовно російсько-українського конфлікту? Чи змінюється точка зору фінів з цього приводу з часом?

- Мені дуже пощастило, що я був присутній на зустрічі двох президентів – Петра Порошенка та Саулі Нійністьо. Тоді глава нашої держави представив мене як майбутнього посла у Фінляндії, та у нас з Нійністьо одразу склалися добрі стосунки.

Щодо налаштованості, можу навести приклад: як і у нас, у фінів перед Новим роком лідер країни звертається до свого народу. Цей текст зазвичай невеличкий - обсягом приблизно два аркуші. То ж коли пан президент звертався до своїх співвітчизників, він п’ять разів згадав Україну. Констатував, що Фінляндія була однією з перших країн, яка підтримала нашу державу під час початку конфлікту з Росією, засудила анексію Криму та початок війни у Донбасі.

Лідери держав двічі зустрічалися у цьому році. Три тижні тому сюди приїздив Павло Клімкін, а нещодавно до нас завітав спікер ВР Володимир Гройсман. 30 листопада зустрічалися президенти країн. То ж України у Фінляндії стає дедалі більше.

А їхньому суспільству нічого не потрібно пояснювати. Можу провести просту паралель. Одна держава починає конфлікт у іншій для «захисту прав російськомовного населення», анексує частину території, у країні стає багато внутрішніх переселенців. Якщо не називати країну, зрозуміло, що дії агресора абсолютно однакові. Фіни переживали таку ж трагедію. Пам’ятаєте розміри Фінляндії та СРСР? Але ж вони не здалися. І перемогли. 

До того ж нещодавно працівники Фінського інституту міжнародних відносин дуже ретельно проаналізували гібридну війну в Україні. То ж їхнє суспільство добре проінформоване.

- Чи розуміють фіни загалом, що відбувається в нашій країні? Наприклад, у Києві зовсім не відчувається, що на сході йде справжня війна.

- Вони відчували та навіть зараз відчувають на собі деяку агресію, оскільки під боком у них знаходиться такий сусід. До речі, є два фіни, які нібито воюють за «ДНР». А у Кримінальному кодексі країни немає статті за участь у війні на іноземній території. Тож було прийнято прес-реліз, у якому попередили: громадянам забороняється без дозволу Києва в’їжджати на тимчасово окуповану територію. Блискуча реакція суспільства.  

Але Кремль воює не тільки в Україні та Сирії. Інформаційні атаки поширюються на велику кількість держав. Наприклад, нещодавно фінська журналістка видання Ylo Джессіка Аро, яка написала книгу "Інформаційна війна", одразу ж стала ціллю ольгинських тролів. Більше того, жінці надходили погрози навіть по телефону.

Ще одним підтвердженням розуміння фінами російсько-українського конфлікту є робота голови парламентської асамблеї ОБСЄ Ілкки Канерва. Його нещодавно вдруге обрали на цю посаду. У асамблеї тільки й чути, що про українську війну. Тож народ добре розуміє, що відбувається, та не тільки щиро співчуває українцям, але усіляко нас підтримує та допомагає.

- У чому, на ваш погляд, Україна повинна брати приклад з Фінляндії?

- Чим більше я поглиблююсь у історію, тим більше дивуюся. Країна, не дуже велика за територією та кількістю населення, яка більше ста років перебувала під Швецією та довго – під Росією, не асимілювалася з іншими культурами. Фінам вдалося зберегти свою державність, відстояти незалежність. Тому нам також потрібно зрозуміти, що наша країна – єдина. Що люди у Львові нічим не відрізняються від одеситів чи донеччан. У нас є багато культових діячів – Шевченко, Франко, Леся Українка тощо. Нам треба частіше згадувати про них, як про великих людей, які засновували та поширювали нашу культуру.

- В України та Фінляндії є певна паралель в історії з приводу відносин з НАТО. Як ви вважаєте, чи потрібно Україні прагнути стати членом Альянсу або краще просто співпрацювати?

- Агресія Росії змінила все. Особисто моя думка, що нам потрібно приєднуватися до Альянсу. Позбутися такого сусіда нам не вдасться, тож потрібно думати, як захиститися. Так, це буде дратувати РФ, але що робити?

Коли фіни могли приєднатися до НАТО, СРСР був категорично проти цього. Зараз тут йде дискусія, але вступ до Альянсу підтримує десь 20% населення. Знаєте, фіни чи не єдиний народ, який дуже довіряє власним політикам. Тому думаю, якщо влада обґрунтує, чому їм потрібно приєднатися до НАТО, вони проголосують за це. Але для них це зовсім  інше питання, ніж для нас. Виживати потрібно нашій нації.

- У Фінляндії є багато волонтерів, які допомагають Україні. Як ви з ними співпрацюєте?

- Тут, особливо у столиці, є досить міцні громади, які турбуються про переселенців та військових. Наприклад, тільки одна з таких громад за цей рік передала для українців чотири вантажівки з вісьмома тоннами теплих речей у кожній. Думаю, не треба пояснювати, наскільки потрібні теплі речі і на фронті, і тим, хто втратив власну домівку. Крім того, люди постійно проводять різні заходи, на яких збирають гроші для допомоги. Представники посольства відвідують їх.

Два тижні тому представники посольства разом з громадою провели захід - ліпили українські вареники та готували борщ. Страви потім продали та зібрали 2,5 тисячі євро, які підуть до шпиталю в Одещині. Це не маленькі гроші.  Що приємно - усе робиться без пафосу. Ніхто не очікує на якусь подяку. Просто є люди, яким потрібна допомога. Тож необхідно їм її надати.

- Зараз дуже актуальною є тема блокади Криму. Чи підтримуєте ви відключення від електроенергії та блокаду півострова?

Я зобов’язаний підтримувати ставлення уряду та президента країни у цьому. Але моє особисте ставлення можна зрозуміти, якщо проаналізувати пости у соцмережах, зокрема у Твіттері.

- Ви працювали в різних країнах. Чи доводилося  спілкуватися з відомими російськими дипломатами? Які були ці зустрічі?

- Колись, ще до війни, бачився з Сергієм Лавровим. Тоді він приїздив на зустріч з нашою делегацією та спізнився. Коли він прийшов, то одразу звернувся до мене: "Молодой человек, вы просто копия Саркози, только немного выше". Таким чином він намагався розрядити обстановку, щоб усі забули про запізнення. А взагалі, старші дипломати мені казали, що він унікальна людина – все, за що він коли-небудь брався, робив це дуже добре, чи то грав на гітарі, чи у шахи. Стосовно його поведінки зараз, я не знаю, що це. Можливо, це просто вищій ступінь цинізму – так брехати усім в очі, називати біле чорним, але, мабуть, це просто особиста трагедія чоловіка, коли йому доводиться це робити задля збереження своєї посади.

- Як ставляться російські дипломати до своїх українських колег за межами дипломатичних відносин у кулуарах?

- У Фінляндії є посол Росії, який пероебуває тут вже понад 10 років. Звісно, зараз ведуться дипломатичні переговори у "нормандському форматі", на яких намагаються врегулювати ситуацію, але я дуже сподіваюся, що якось зможу донести до нього думку, яку він потім висловить у Москві, що війну треба припинити. Але ми взагалі не бачимося та не спілкуємося.

- Як вважаєте, чи можуть коли-небудь відновитися відносини з Росією? Чи наші народи віддаллися один від одного назавжди?

- Знаєте, є села, які знаходяться на кордоні країн. В одному, наприклад, немає школи, тож діти ходять на навчання до сусіднього, вже до іншої держави, а в іншому нема лікарні. Тобто є такі зв’язки між людьми, які неможливо зламати ані пропагандою, ані будь-чим. Як можна пояснити людям, що Іван з одного села – ворог Іванові з іншого, якщо вони багато років дружать? Думаю, що після закінчення війни, можливо, за умови зміни влади у Росії, все зміниться.

Мене тішить те, що вже більш ніж півтора роки ніхто з влади РФ не зізнався у тому, що російські військові діють на території України. Попри всю пропаганду та "всебічну" підтримку Путін та компанія бояться зізнатися в цьому, оскільки люди не підтримають війну.

До речі, нещодавно дивився російське телебачення. Це жах! Як вони перекручують новини. Але зараз там нічого не говорять про Україну як ворога. Уся увага прикута до Туреччини та Сирії. Вважаю, що після припинення війни люди відійдуть від такого зомбування та зможуть спокійно існувати поряд з нами. Втім українцям доведеться постійно озиратися назад, але це питання часу.

- Якою буде Україна через декілька років? Чи буде де окуповано Крим та Донбас?

- Потрібно пам’ятати історію. Жодна війна, навіть найкривавіша, не закінчувалася повним знищенням народів. Після Другої світової коаліція не вбила усіх німців. Так, багато хто з командирів був засуджений та опинився у таборах, але більшість взагалі була амністована.

Будь-яка війна закінчується переговорами. Але за нами правда. У нас є Мінські угоди та правові норми. Є декілька міжнародних конвенцій, які Росія порушила у Криму та у Донбасі. Крім того, можу впевнено сказати, що ми йдемо у Європу впевненими кроками. Наступного року вступить в дію договір про зону вільної торгівлі. Тож у нас просто не буде шансів зробити крок назад. Деескалуючи ситуацію у Донбасі, та застосувавши правові норми, ми повернемо собі усі території. А далі  – прямий шлях до Європи. Впевнений, що у нашої країни, як би пафосно це не звучало, велике майбутнє.

- Ваші побажання українцям, які зараз спільно б’ються за незалежність та відстоюють свою Батьківщину.

- Я спілкуються з хлопцями, які знаходяться на передовій. Вони мені казали: "Пане посол, у нас свій фронт, у вас – свій". Тож мені хочеться відповісти їм у якості посла України у Фінляндії: "Повірте, хлопці, ви надихаєте усіх стояти та не відступати! Я впевнений, що за такої підтримки ми, українці, здолаємо усі перешкоди та будемо по-справжньому незалежними!"

Впевнений, що коли 6 грудня я привітаю фінський народ із Днем незалежності, до мене приєднається уся наша країна. А фіни, у свою чергу, побажають нам перемог. Тож ми усі єдині. Та обов’язково переможемо. Слава Україні!

Автор: Олексій Чибісов

Фото: wikipedia

Читайте також: У парламенті Фінляндії створять групу дружби з Україною (ФОТО)