Минули сторіччя, але норов богині вочевидь ніяк не змінився, адже правосуддя так і залишилося найрізноманітнішим за своєю суттю. Інколи правосуддя буває жорстким, інколи сліпим чи навіть вибірковим, а подекуди йому і взагалі не знаходиться місця в судовій залі. Щоб зрозуміти чи залишилося правосуддя в українському судочинстві наше видання вирішило проаналізувати найбільш резонансні судові процеси останнього року.
Бранці війни
Політичне протистояння України з Росією призвело не лише до військового конфлікту на Сході нашої держави, але й до низки інших наслідків одними з яких стали резонансні судові процеси. З українського боку у російському полоні опинилася військова льотчиця Надія Савченко, яка була викрадена та вивезена до Росії під час виконання своїх обов’язків. Широкого резонансу також набули справи українських активістів Олега Сенцова, Геннадія Афанасьєва, Олександра Кольченка та Юрія Солошенка арештованих окупаційною владою у Криму. Загалом, за даними Мін'юсту України, щонайменше 29 українських політв'язнів росіяни тримають за ґратами.
Незважаючи на очевидну надуманість обвинувачень та банальну відсутність складу злочину, розраховувати на виправдувальні вердикти у російських судах не варто. Адже суди над українськими активістами для РФ ґрунтуються виключно на політичних мотивах, а сама система судочинства повністю підконтрольна владі. При чому, як показує практика ані суспільний резонанс ані звернення міжнародних установ ніяк не впливають на результати судових процесів. Зокрема, 15 травня минулого року самопроголошений суд Криму засудив до чотирьох років і двох місяців ув'язнення в колонії загального режиму українського активіста Олександра Костенка за участь у київському Євромайдані.
З українського боку так само розпочали низку судових процесів проти росіян. Втім, принципова різниця полягає у тому, що всі затримані Україною громадяни Росії вели безпосередні бойові дії на території іншої держави. Як повідомив головний військовий прокурор України Анатолій Матіос, вітчизняні суди вже винесли 6 обвинувальних вироків стосовно російських військовослужбовців, які брали участь у військових діях на Донбасі. Ще 26 кримінальних проваджень проти військових РФ було передано його відомством до суду. Найбільшого резонансу серед таких справ набув суд над двома впійманими співробітниками ГРУ Росії Олександром Александровим та Євгеном Єрофєєвим.
Суди над політиками та активістами
Не меншого резонансу набули і внутрішньо-українські судові процеси. За останній рік на лаві підсудних побували такі відомі особи, як: лідер партії «Укроп» Геннадій Корбан, одіозний нардеп Ігор Мосійчук, а також колишній глава цивільного корпусу «Азов-Крим» Станіслав Краснов. Всі троє, хоча і проходять по різним звинуваченням вибудували ідентичну манеру захисту в суді. Геннадій Корбан якого звинувачують за чотирма статтями: створення злочинного угруповання, розкрадання в особливо великих розмірах; викрадення людей, а також незаконне заволодіння автомобілем першим втратив свідомість прямо у залі суду. Його приклад наслідував і підозрюваний в отриманні хабару в особливо великих розмірах депутат Ігор Мосійчук, в якого після госпіталізації навіть виявили виразку із кровотечею. Останнім свідомість під час суду втратив підозрюваний у державній зраді екс-голова цивільного корпусу «Азов-Крим» Станіслав Краснов, що змусило говорити про нову модель захисту в українському судочинстві.
За словами прокурора Генпрокуратури Владислава Куценко, втрата свідомості стала тим чарівним способом, яким можна зірвати будь-який суд.
| “ | «Всі ми прекрасно знаємо, що людина може бути затримана на 72 години - це закон, якщо запобіжний захід не визначено у цей термін, людину необхідно відпустити, по-іншому діяти не можемо. Прокурори приїжджають до суду, обґрунтовують, чому підозрюваний повинен бути затриманий, яка повинна бути визначена міра запобіжного заходу, і так далі і тому подібне. У цей момент, правда це чи неправда, я не можу це оцінювати, людина непритомніє, їй стає погано. Виїжджає "швидка", природно суддя оголошує перерву, оскільки він не може проводити засідання без підозрюваного. Наступного дня на суді не з'являлися адвокати, і навіть не беруть телефони, а без адвоката проводити судове засідання теж не можна. Що повинен зробити прокурор у межах своїх процесуальних повноважень?», – заявив Владислав Куценко під час одного зі своїх інтерв’ю. |
І хоча говорити про етичність подібної тактики не доводиться, ефективність цього захисту не викликає ніяких сумнівів. Рішенням суду Геннадія Корбана та Станіслава Краснова відпустили під домашній арешт, а Ігор Мосійчук взагалі повернувся до роботи в парламенті. Такий стан речей свідчить як мінімум про дві речі. По-перше, система українського судочинства, на відміну від її російського аналогу не контролюється владою, а тому часто може виносити доволі несподівані рішення. А по-друге, вона показала свою абсолютну недосконалість та вразливість для маніпулювання.
Автор: Євген Ігнатенко
