Після страшної аварії на Чорнобильській АЕС до кінця травня тривали роботи по ліквідації наслідків вибуху.
Пожежники, які першими опинилися на місці події вночі 26 квітня наступного дня були переправлені до Москви. Тішура Володимир Іванович був одним із перших пожежників, які гасили пошкоджену активну сторону реактора.
В розпорядженні «Є!» опинилися листи дружини Володимира Тішури Зінаїди, яка розповідала родичам про перебіг днів після аварії. В першому листі дружина пожежника розповідала про те, як дізналася про травми чоловіка та намагалася потрапити до нього в лікарню.
7 травня Зінаїді вдалося побачити свого чоловіка.
| “ |
"Тітка Марія, здрастуйте. З чого почати писати і сама не знаю. Ці спогади для мене дуже болісні. Серце моє лопається на 2 частини. Опишу все докладно. Я в евакуацію не поїхала, бо мого Володю першою групою відвезли на Москву літаком. Його доправили в цей Московський атомний інститут ім. Курчатова. На Київ дорога була закрита і я виїхала ввечері потягом з Прип'яті до будинку в Брянськ до матері. Приїхала до неї, вона як дізналася все це, сама ледве жива. А що мені залишалося робити, говорити потрібно було. Зібралися всі мої сестри, їхні чоловіки у нас вдома та обговорили, хто зі мною поїде в Москву до Володі. Мене боялися одну відпускати, у мене вигляд був як у божевільної. Я не розуміла, що і говорила, а якщо і говорила, то забувалася тут же." |
29 травня Зінаїда разом з сином поїхала в Москву. Однак до чоловіка її не пустили.
| “ | "Просиділи цілий день, а нас не пустили до нього. Кажуть, не можна, у нас карантин на радіацію. Приїдете 10-го, коли скінчитися карантин і ми вас пустимо. Я там головою об стінку билася перед професором, щоб дали подивитися. Так ні з чим ми з Юрою і поїхали." |
Після невдалої поїздки жінка повернулася додому та чекала 10 травня, щоб таки побачитися зі своїм чоловіком. Однак 7 травня прийшла термінова телеграма.
| “ |
"Раптом 7-го травня, ввечері о 8 годині приносять нам телеграму з Москви. Там пишуть: "Виїжджайте. Ваш чоловік знаходиться в край важкому стані. Професор Гуськова." Я як закричала на всю квартиру, кричала, кричала. Зібралися всі. Умовляли: "Зіна, зберися з силою, потрібно їхати." Поїхала зі мною сестри старшої Рими дочка. Приїжджаємо вранці туди, віддали телеграму. Там зняли мій одяг, помили мене, дали інший одяг, а мій весь спалили, бо вся була в радіації. Підняли мене на 6 поверх в 2 кардіологію, де лежав мій Вова. Кажуть: "Зараз ви побачите свого чоловіка." |
Жінка зі страхом описує подальші події. За словами Зінаїди, їй було дуже важко стримувати емоції, але лікарі просили не засмучувати Володимира.
| “ | "Я як зайшла в палату, мало не померла тут же. Це був вже не Володя, а скелет, від якого відходило м'ясо. Я підійшла до нього, взяла його руки, все тіло затремтіло від радості. Хоча вже й не було сил, але я це відчувала. Затремтіло підборіддя і потекли сльози. Серце моє розривалося, я хотіла кричати, але мене попередили, що кричати не можна, щоб не засмучувати його. Я себе стримувала. Волос у Володі виліз. Вуса і борода теж. Радіацією були вражені ноги, весь низ, все було вивернуто. Обличчя було коричневе, але не встигло відвалитися м'ясо." |
Помер Володимир Тішура 10 травня о 9:30. Дружина до останнього була поруч та підтримувала його.
| “ |
"Помирав голодною смертю. У нього був прямий опік рота, горла, стравоходу і до низу. Він і сказати не міг нічого через ці рани в роті. Коли збиралася слина в роті - починав задихатися. Вода теж не проходила. Помирав на моїх очах. Я йому все говорила: «Я приїхала. Скоро заберу тебе додому в Брянськ, як заживе рот. А він все плакав, але вірив, що житиме. Хотів жити. Мої руки не відпускав на жодну хвилину. Ось так я з ним пробула 2 доби. Мочила йому губи, мазала рани, гладила йому руки. А сама знала, що він помре." |
Продовження листування Зінаїди Тішури читайте тут.
| Читайте також: | Лист з минулого: як помирали пожежники в перші дні після вибуху на ЧАЕС. Частина 3 |
| Читайте також: | Лист з минулого: як помирали пожежники в перші дні після вибуху на ЧАЕС (документ) |
