Суспільство
17 червня 2016
У цей день народився український правозахисник, дисидент і політв'язень Михайло Горинь
Правозахисник народився на Львівщині.
news-image

17 червня 1930 року народився Михайло Горинь, український правозахисник, дисидент і політв'язень радянських часів, народний депутат України 1-го скликання, нагадує «Є!» із посиланням на УІНП.

Народився у селі Кнісело Жидачівського району Львівської області. Батько хлопця керував сільською «Просвітою» та районною нелегальною організацією ОУН, за що і був репресований польською владою.  

У грудні 1944 р. Михайло разом із матір'ю депортований радянською владою до Сибіру, та по дорозі на заслання їм вдалося втекти. Після втечі сім'я легалізувалася в Ходорові, де Михайло пішов працювати на завод.

Там 1949-го хлопець закінчив школу.  Потім навчався на відділенні логіки і філософії Львівського університету.

Однак 1953-го виключений із університету за відмову вступити в комсомол. Щоб не засмучувати батьків, хлопець не поїхав додому, а влаштувався у фольклористичну експедицію. Повернувшись напередодні 1 вересня, дізнався, що ректором став академік Євген Лазаренко. Юнак прийшов до нього на прийом, розповів про себе, після чого ректор розпорядився прийняти в нього іспити і зарахувати до університету.  

Працював учителем логіки, психології, української мови і літератури, завідував районним методкабінетом, був інспектором Стрілківського райвно. Організував першу в СРСР експериментальну науково-практичну лабораторію психології і фізіології праці при Львівському заводі автонавантажувачів.  

Михайло Горинь налагодив контакти з Іваном Світличним, Іваном Дзюбою, Іваном Драчем, організовував розповсюдження політичної літератури, яка видавалася за кордоном, та самвидаву.

У серпні 1965 р. заарештований за звинуваченням у проведенні антирадянської агітації і пропаганди, а у квітні 1966 р. засуджений на шість років таборів суворого режиму. Покарання відбував у Мордовії. За пропаганду і розповсюдження самвидаву серед в'язнів мордовських таборів у липні 1967 р. Гориня відправляють у Володимирський Централ.

Звільнився Михайло Горинь аж у 1971 р.

У серпні 1978 р. разом із В'ячеславом Чорноволом відновив часопис «Український вісник».   Крім того, Михайло Горинь брав активну участь у діяльності Української Гельсінкської групи, створеної 1976 р.

Разом із В'ячеславом Чорноволом та братом Богданом Горинем він розробив «Декларацію принципів Української Гельсінської Спілки», оприлюднену 7 липня 1988 р. на 50-тисячному мітингу у Львові. У вересні цього ж року Михайло організував і очолив Робочу групу захисту українських політв'язнів, яка увійшла до міжнародного комітету захисту політв'язнів. Брав участь у кількох нарадах представників національно-демократичних рухів народів СРСР.

3 грудня 1981 р. Горинь знову заарештований, а 25 червня цього ж року засуджений за «антирадянську агітацію і пропаганду та відмову дати покази у справі Івана Кандиби» на 10 років позбавлення волі в таборах особливо суворого режиму та 5 років заслання. Помилуваний 1987 р., реабілітований 1990 р.  

З 1989 р. працював в оргкомітеті Народного Руху України за перебудову у Києві. На Установчому з'їзді НРУ, що відбувся 8-10 вересня, обраний головою секретаріату партії.

1990 р. обраний депутатом Верховної Ради УРСР, працював у Комісії з питань суверенітету, очолював комісію національних меншин.  

З травня 1992 р. до жовтня 1995 р. Михайло Горинь очолював Українську Республіканську партію. Після розпаду УРП 1997 р. став одним із засновників Республіканської Християнської партії.

З грудня 1992 р. очолював Конгрес національно-демократичних сил. У 2000-2006 роках був головою Української Всесвітньої Координаційної Ради.

Помер Михайло Горинь 13 січня 2013 року. Похований на «Полі почесних поховань» Личаківського цвинтаря у Львові.    

Читайте також: Сьогодні у Фінляндії відкривається музей Леніна