Коли Меліссі Огден було 14, вона дізналася, що мати намагалася позбутися її. Дівчинку врятувала медсестра, яка почула дитячий крик, що долинав з контейнеру з медичним сміттям у лікарні США. Історію про те, як дитина вижила, і про її матір, яка думала, що та померла, розповідає ВВС, передає «Є!»
| “ | "Я знала, що народилася передчасно, - розповідає 41-річна Меліса Огден у програмі Вікторії Дербішир. - Однак те, що мене чекала смерть, а не життя, стало справжнім шоком". |
У 1977 році 19-річна мати Мелісси наважилася на медикаментозний аборт на 8-му місяці вагітності.
Процедура тривала 5 днів, і коли Мелісса з'явилася на світ, то важила лише 1,3 кг.
Дівчинку поклали серед медичних відходів у лікарні штату Айова. Там вона й лежала, доки медсестра не почула її слабкі крики і рухи.
Меліссу швидко віднесли до відділу інтенсивної терапії, де, незважаючи ні на що, дівчинка вижила.
Лікарі думали, що вона сліпа і має смертельний порок серця.
Однак її вдочерили, і вона росла практично здоровою дитиною.
| “ | "Це неймовірно, - визнає Мелісса. - Просто не можу повірити в це". |
Мелісса, яка написала книгу про свій досвід, стверджує, що дізналася про те, що вижила після аборту, коли її сестра в її прийомній родині випадково проговорилася.
| “ | "Знаєш, Меліссо, мої батьки мене хоча б хотіли", - випалила вона під час однієї зі сварок. |
Спочатку Мелісса не зрозуміла про що йдеться, однак, коли збагнула і поговорила про це з своїми батьками, її психіка не витримала.
| “ | "Я направила свій біль на себе, - пояснює вона. - Всередині була абсолютна порожнеча. Я не хотіла бути собою. У мене почалася булімія і проблеми з алкоголем". |
Цей постійний нестерпний біль був частиною її життя наступні п'ять років, аж поки у 19 років вона твердо не вирішила знайти свою рідну матір.
Пошуки тривали більше десяти років, однак врешті-решт Мелісса знайшла її і відкрила для себе приголомшливу правду.
| “ | "Моя мама впродовж тридцяти років була переконана, що я померла в лікарні. Їй не сказали, що я вижила, - розповідає жінка. - Вона навіть не знала, кого народила - хлопчика чи дівчинку". |
Саме з цієї причини вони й зустрілися - аж через три роки після того, як почали листуватися. Мелісса була найбільше вражена "жалем" в очах матері, який, за її словами, переслідував її деякий час.
Вона намагається описати їхню першу зустріч:
| “ | "Це був абсолютний сюрреалізм. Один з тих моментів, що визначають подальше життя". |
Однак потрясіння тривало.
Її біологічна мати, ім'я якої Мелісса відмовилася називати, розповіла, що не хотіла робити аборт.
| “ | "Я дізналася, що моя бабуся - її мати - була досвідченою і поважною медсестрою, і місцевий акушер-гінеколог був її другом". |
| “ | "Разом вони в прямому сенсі примусили мою матір позбутися дитини проти її волі. Вони змогли обійти правила, тож працівники лікарні думали, що це її власний вибір". |
Те, що Мелісса вижила - абсолютне диво, тому що її бабуся, яка працювала в лікарні, де вона народилася, наказала своїм колегам "залишити дитину в кімнаті помирати". Вона відкрито розповіла про це своїй родині.
| “ | "Мені було нелегко з цим жити, - каже Мелісса, коментуючи слова своєї бабусі. - Але я не гніваюсь на неї. Всі ми робимо помилки". |
| “ | "Мені її дуже шкода. І я завжди буду запитувати себе, що змусило її вчинити саме так, який життєвий досвід?" |
Мелісса переконана, що фортуна посміхнулася їй - спочатку, коли вона вижила, а потім - коли отримала і прийомних, і біологічних батьків.
Так вийшло, що Мелісса, її рідна мама і зведена сестра живуть у Канзас-Сіті.
Вони бачаться, "коли дозволяє час", каже Мелісса. І додає:
| “ | "Моя біологічна сім'я - величезна частина мого життя". |
Побачивши жаль в очах матері під час першої зустрічі, вона врешті-решт стала джерелом її радості.
