Подорожі – це історія не лише про літаки чи автобуси, а також про стиль життя і бажання відкривати щось нове. Подорожувати можна і на велосипеді, навіть з маленькою дитиною, повідомляє «Є!» з посиланням на redbull.com.
Український проект «Двоколісні хроніки» – це Ярина Квітка, Володимир Муляр та син Марко (також музичний гурт Folknery), що майже 10 років їздять світом на велосипедах, не використовуючи майже жодного іншого способу пересування. За цей час вони об’їздили Європу, Азію, дісталися до Австралії та почали відкривати Африку. Загалом вони проїхали світом понад 50 тисяч кілометрів на велосипеді.
| “ | Я з дитинства хотіла мандрувати: пам’ятаю, коли на уроках географії говорили про Африку, я завжди казала, що хочу туди. Але на велосипедах не подорожувала аж до знайомства з Володимиром, майбутнім чоловіком. Він багато років їздив саме на велосипеді, у 2009 році купив велик мені – і ми поїхали в першу подорож до Абхазії. Це була коротка поїздка, на два тижні, та за цей час я розбила всі свої шаблони. Я вдруге в житті ночувала в наметі, хоча мені було дуже страшно. Я не розуміла, звідки цей страх, намагалася його приборкати – і в мене вийшло. Зрозуміло, що це просто накручування. Уся перша поїздка – звільнення від страхів. Мені було кайфово, що ми могли зупинитися будь-де і будь-коли. Єдиний негативний момент з тієї поїздки – мене збила машина. Але ця аварія не зупинила бажання подорожувати. Жага до мандрів була набагато сильнішою. Тоді шолом мене врятував, тому це дуже важливий момент: його потрібно одягати завжди, - говорить Ярина. |
Ярина з Володимиром музиканти, тому завжди у них із собою барабани й інші інструменти. Загалом, у пари вийшов культурний проект: збирали музику, досліджували різні культури.
| “ | Уся перша поїздка – звільнення від страхів. Я вдруге в житті ночувала в наметі, хоча мені було дуже страшно. Я не розуміла, звідки цей страх, намагалася його приборкати – і в мене вийшло. Я вела щоденник, розписувала мемуари від руки, час від часу ми дописували в LiveJournal. З техніки тоді взяли лише камеру, на яку зняли перший фільм. Не купували жодних сім-карток, вимикали телефони, просто випали з життя. Тоді ж зрозуміли, що такий варіант подорожей – кайф для нас, — каже Ярина Квітка. |
У 2014 році, після Революції Гідності, молоді люди дуже сумнівалися, чи правильно буде їхати кудись, але вирішили, що це їхня місія – розповідати про Україну іноземцям.
| “ | Ми – культурні дипломати, в яких була грандіозна мрія доїхати до Австралії. На цю подорож ми виділили собі рік – з 1 жовтня 2014 року до 1 жовтня 2015 року. Спершу ми не дуже вірили в реальність задуму, але крок за кроком зрозуміли, що це набагато легше, ніж здавалося, - говорить Володя. |
Під час цієї мандрівки вони почали активно писати у Facebook, завели Youtube-канал, почали співпрацювати з «Громадським телебаченням» – їхні відео дивилися, українці в різних країнах знаходили і запрошували до себе.
“ Бували й такі випадки, наприклад, у Непалі: ми грали посеред вулиці традиційні пісні у вишиванках, з лірою, і в один момент підійшла група українців. Розповіли, що живуть неподалік, запросили в гості – ми зупинилися в них на два тижні, - згадує Ярина.
| “ | Після народження дитини ми зрозуміли, що в холод не хочемо повертатися, тому поїхали в Малайзію, де були раніше, а потім продовжили подорож Південно-Східною Азією: Таїланд, Лаос, Китай. Повернулися в Україну за три роки після виїзду. За рік перебування в Україні ми записали новий альбом «Son», підзаробили грошей, побули з родичами. Але в мандри тягнуло, тож ми вирушили, але зрозуміли, що вже не так кайфово безперервно їхати. Хочеться по півроку – поїхати, повернутися, повиступати, адже творчості не вистачає. Наша постійна дилема: і подорожувати хочеться, і концерти давати. Мандри – така зараза, неможливо зупинитися, - стверджують Ярина з Володею. |
Народження дитини не змінило бажання мандрувати. Багато людей не дуже сприймають такий підхід до поїздок з малою дитиною, але у них філософія така – якщо щасливі батьки, то щаслива і дитина. І це перевірено досвідом.
| “ | Натхнення в подорожі черпається із самої подорожі. Стаються такі речі, які ніколи не передбачиш. У Болгарії, наприклад, їхала якось спокійно містом, і тут біля мене зупиняється жінка на машині, підходить, просить обійнятися і дає коробку цукерок, - згадує з радісними очима Ярина. |
Українці мають свій канал на Youtube, де поширюють усі свої відеопроекти.
| Читайте також: | Українці зможуть їздити до Таїланду без віз |
