Досьє
23 травня 2016
Медведчук Віктор Володимирович
Медведчук Віктор Володимирович

Український політичний та державний діяч, лідер громадського руху «Український вибір», колишній Голова Адміністрації Президента України (2002-2005 рр.), народний депутат України II, III, IV скликань.

Місце народження та освіта

Народився 7 серпня 1954 року в с. Почет Абанського району Красноярського краю РСФСР  в сім'ї службовців. В середині 60-х родина переїхала до України. Навчався в середній школі Фастівського району Київської області. У 1978 році закінчив юридичний факультет Київського державного університету імені Т. Шевченка, спеціальність «Правознавство».

Кандидатська дисертація на тему «Конституційний процес на Україні: організація державної влади та місцевого самоврядування» (Українська академія внутрішніх справ, 1996 року). Докторська дисертація на тему «Сучасна українська національна ідея та актуальні питання державотворення» (Національна академія внутрішніх справ України, 1997 року).

Кар'єра

У 1972 році працював експедитором на Київському залізничному поштамті.

У 1978 році після закінчення університету був адвокатом Київської міської колегії адвокатів. Зокрема, захищав Василя Стуса, Юрія Литвина.

У 1989 року - завідувач юридичної консультації Шевченківського району Києва міської колегії адвокатів.

Впродовж 1990 – 1991 рр. був членом правління Спілки адвокатів СРСР від України, президентом Спілки адвокатів України.

У 1991 році створив та очолив у якості президента Міжнародну  адвокатську компанію «Бі.Ай.Ем».

З 1994 року - Голова Вищої кваліфікаційної комісії адвокатури при КМ України.

З 1998 року -  член Вищої ради юстиції.

З 1995 року – член  СДПУ(О). Впродовж  1996 - 1998 рр. - заступник голови СДПУ(О).

У 1996 – 2000 рр. - позаштатний радник Президента України з питань податкової політики.

З 1997 по 2002 рік - народний депутат України II - IV скликань. Член Комітету з питань законності та правопорядку.

У 1998-2007 рр. очолював СДПУ (О).

З 1998 по 2000 рік - заступник голови Верховної Ради України.

У 2000-2001 рр. - перший заступник голови Верховної Ради України.

З 2002 року - народний депутат України IV скликання, член Комітету з питань соціальної політики та праці. У червні 2002 р. склав депутатські повноваження.

З червня 2002 по 2005 рік - Глава Адміністрації Президента України Леоніда Кучми. Член Ради національної безпеки і оборони України, заступник Голови Антикризового центру, заступник Голови Комісії з питань реформування правоохоронних органів в Україні, Голова Національної ради з питань молодіжної політики, заступник Голови Ради з питань реформування судової системи України, заступник Голови Ради з питань інформаційної політики при Президентові України.

На президентських виборах 2004 року підтримував провладного кандидата Віктора Януковича.

У березні 2006 року брав участь у виборах до Верховної Ради у складі «Опозиційного блоку «Не Так!», проте до парламенту не пройшов, у 2006 році склав із себе повноваження голови партійної організації.

Медведчук - лідер громадського руху «Український вибір», створеного у 2012 році.

Статок

У 2012 році за даними «Фокус» у рейтингу «200 найбагатших людей України» Віктор Медведчук посів 62 місце зі статком оціненим у 243,3 млн доларів.

Звання, відзнаки, досягнення

Заслужений юрист України. Нагороджений ордени «За заслуги» III, II та, I ст., орденом князя Ярослава Мудрого V ст. Доктор юридичних наук. Академік Академії правових наук України.

 Автор монографій з теорії держави і права, конституційного права, кримінально-процесуального права та проблем державотворення: «Конституційний процес в Україні і організація державної влади та місцевого самоврядування» (1996 р.), «Адвокатура: історія і сучасність» (1997 р.), «Сучасна українська національна ідея і питання державотворення» (1997 р.), «Україна: актуальні питання розвитку суспільства, держави і права» (1999 р.), «Дух і принципи соціал-демократії: українська перспектива» (2000 р.) та ін.

Родина

Двічі одружений. Перша дружина Віктора Медведчука - його однокурсниця Марина Лебедєва, дочка відомого київського адвоката. Друга дружина – українська телеведуча Оксана Марченко (1973 р.н.). Має дві доньки - Ірина (1982 р.н.) та  Дарина (2004 р.н., від другого шлюбу).

 Віктор Медведчук є кумом президента Російської Федерації Володимира Путіна, який хрестив його доньку Дарину.

Компромат

За посиланнями ЗМІ, на початку 70-х років почав працювати  «позаштатним працівником міліції», пізніше - став співробітником КДБ СРСР, значився як Соколовський.

Кримінальна справа - побиття неповнолітнього. Як повідомлялося в ЗМІ, під час навчання на другому курсі юридичного факультету Київського держуніверситету став командиром комсомольського оперативного загону добровільної народної дружини і під час чергування побив неповнолітнього Андрія Кричака разом ще з двома членами оперативного загону. За вироком народного суду підсудні, в т.ч. В. В. Медведчук, були засуджені за статтею КК УРСР до 2 років позбавлення волі.  Пізніше вирок було скасовано, справу повернуто на додаткове розслідування. Згодом перекваліфіковано в «перевищення влади або службових повноважень», і, виходячи з позитивних характеристик та участі у підрозділах міліції та добровільних народних дружинах, притягнення до кримінальної відповідальності вважалось за недоцільне. Кримінальну справу було закрито.

Цей факт біографії багатьма експертами та політиками трактується як привід для так званого «вербування», який, ймовірно, міг бути здійснений КДБ УРСР до перспективного та амбітному, на той час студента, Медведчука.

Справи Василя Стуса та Юрія Литвина. Віктор Медведчук був адвокатом відомих українських правозахисників, дисидентів - Юрія Литвина та Василя Стуса. У ЗМІ повідомлялось, що один з очевидців процесу над В. Стусом - Євген Сверстюк свідчив: В. Медведчук зробив все, щоб посадити за грати відомого поета. Підзахисний Медведчука Юрій Литвин отримав 3 роки позбавлення волі в колонії суворого режиму, і в останньому слові зазначив, що під час захисту адвокат керувався вказівками «згори». Під час розгляду справи Василя Стуса  адвокатом затвердили Медведчука, незважаючи на численні протести самого обвинуваченого. Суд над поетом проходив за зачиненими дверима. Василь Стус і Юрій Литвин загинули в лагерях.

У ЗМІ зазначалось, що начебто Медведчук причетний до відбирання бізнесу Костянтина Григоришина. У 2002 року в центрі Києва громадянин Росії, президент українсько-російського СП «Енергостандарт груп» Костянтин Григоришин був затриманий спецпідрозділом «Сокіл» УБОЗ МВС. При затриманні його побили, одягли на нього наручники і відкрито засунули в кишеню пістолет. Адвокатам Григоришина повідомили, що він затриманий за незаконне зберігання та носіння зброї. Як виявилося пізніше, на пістолеті не було відбитків пальців Григоришина, до того ж він за кілька годин до інциденту прилетів до Києва і під час проходження митниці у нього не було ніякої зброї, а з трапа літака і до місця його захоплення Григоришина супроводжували шестеро озброєних бійців спецпідрозділу «Титан». Внаслідок цього зчинився скандал, і незабаром К. Григоришина відпустили. Незабаром після цього бізнесмен-мільярдер Григоришин (раніше контролював ряд українських обленерго і активи в машинобудуванні та металургії), заявив, що Віктор Медведчук і його партнер Григорій Суркіс погрожували йому вбивством з метою заволодіти його бізнесом. Медведчук відкинув звинувачення К. Григоришина. За посиланням у ЗМІ, 19 грудня 2003 року видання The New York Times опублікувало статтю - історію переслідування Григоришина Медведчуком і Суркісом. Цей матеріал з підписом «Друзі України» опублікований на правах реклами (вартість $ 50 тис.).

Фальсифікація виборів 2004 року. Під час президентських виборів 2004 року оточення кандидата в Президенти Віктора Ющенка звинувачувало Медведчука у фальсифікації виборів. Нібито він поставив в адміністрації Президента транзитний сервер, завдяки якому команда кандидата від влади Віктора Януковича корегувала підсумки голосування 31 жовтня 2004 року. Провину В. Медведчука доведено не було.

Незаконна приватизація. У ЗМІ була інформація, що в 2006 році міністр внутрішніх справ Юрій Луценко заявив, начебто Віктор Медведчук фігурує в ряді кримінальних справ, зокрема про незаконну приватизацію. Проте ці заяви не мали продовження.

 «Чудова сімка». Як повідомлялося в ЗМІ, на початку 90-х Медведчук очолював «чудову сімку», до якої входили брати Суркіси, Згурський, Лях, Карпенко, Губський. В цей період він став співзасновником юридичної фірми, яка, в свою чергу, заснувала «Бі.Ай.Ем» в 1991 році.

У 2004 році Віктор Володимирович став одним із «батьків» конституційної реформи 2004 року, яка урізала повноваження Голови держави на користь парламенту.

Після Революції гідності та подій на початку 2014 року  США ввели персональні санкції проти переліку осіб, в т.ч. і проти Медвдчука.

Дехто з  експертів вважає, що Віктор Володимирович був «сірим кардиналом», зокрема, за часів правління Президента Леоніда Кучми, а також, що він «працює на Москву», і є провідником і реалізатором багатьох антиукраїнських проектів.