За оцінками представників НАТО нині на Донбасі воює близько 12 тисяч російських кадрових військових. В свою чергу кількість так званих «ополченців» і досі досконально невідома. Однак, глава самопроголошеної ДНР Олександр Захарченко нещодавно похизувався, що за рахунок мобілізації, яку терористи проводять у тому числі в тюрмах та слідчих ізоляторах, кількість бойовиків має скласти не менше 100 тисяч чоловік.
Для забезпечення та утримання подібного війська, що налічує більше солдат, аніж регулярні армії окремих країн необхідні колосальні кошти, і господар Кремля бере їх не зі своєї кишені.
За словами голови російського Фонду ветеранів спецназу Володимира Єфімова, який у 1993 році командував штурмом Білого дому а сьогодні активно відправляє найманців на Донбас, служба «русскому миру» дуже добре оплачується.
| “ | «Як мені розповідали п’ятигорські козаки, 60-90 тисяч рублів на місяць отримує рядовий склад, а 120-150 тисяч – старші офіцери. Зараз кажуть, зарплата зросла до 240 тисяч (три тисячі доларів на місяць)», - розповів Єфімов в одному зі своїх інтерв’ю. |
Якщо додати до цього витрати на логістику та озброєння, паливо і провізію, та хоча б на мінімальне забезпечення потреб окупованого населення вийде по-справжньому непомірна сума. Зрозуміло, що ослаблена західними санкціями російська економіка нездатна самотужки подужати додаткові затрати, адже вона за даними впливового міжнародного інформаційного агентства Bloomberg і без того стоїть на межі дефолту.
| Читайте також: | Росія перекинула на Донбас п'ять конвоїв з військовою технікою - Тимчук |
Тому цілком логічно, що всю важкість ярма із фінансування терористів було покладено на шиї олігархів, що підконтрольні Володимиру Путіну. Загалом війну на Донбасі оплачують чи не усі мільярдери зі списку накладених Європою та США санкцій, активи котрих заморозили у країнах Заходу.
Яскравими прикладами можна вважати російського бізнесмена Костянтина Малофєєва, котрий у 2014 році активно координував дії терористів на Донбасі, або керівництво нафтового гіганту «Лукойл», дочірні підприємства котрого СБУ звинуватило у фінансуванні бойовиків. Утім, беззаперечна перевага із боку ФСБ надається олігархам на сході України, бізнес котрих орієнтований на Російський ринок.
Такі люди стають для Кремля цінними агентами, адже через свою фінансову зацікавленість у російському ринку їх доволі легко контролювати, та використовувати задля фінансування бойовиків. Одним із таких агентів вже давно заочі називають найбільшого олігарха Донеччини Ріната Ахметова. За даними міжнародного рейтингу мільярдерів Bloomberg Billionaires Inde найбагатша людина України з початку війни втратила близько двох мільярдів доларів. Такі цифри виглядають доволі дивно, з огляду на порівняно нормальну роботу підприємств Ріната Ахметова, та безперешкодний збут його продукції до РФ.
| Читайте також: | "Не чекайте доки захоплять Харків, чи Маріуполь", - лист Обамі |
Для прикладу бізнес колишнього губернатора Донецької області Сергія Тарути ще восени був конфіскований через сумнозвісний Басманний суд Москви. Не менш знаковою можна вважати інформацію про на охорону промислових об’єктів Ріната Ахметова бійцями терористичного батальйону «Восток» та його тісні зв’язки із Прем’єр-міністром самопроголошеної ДНР.
Тож звідки у людини, котру роками називали «грошового мішка Донбасу» такі колосальні збитки?... Втім, Рінат Ахметов це далеко не єдиний бізнесмен із Донеччини, якого підозрюють у зв’язках з терористами. В січні цього року СБУ вже оголосило засновнику «Донецьксталі» громадянину РФ Віктору Нусенкису підозру у підтримці тероризму.
Щодо російського боку, то тут все йде «як по маслу». Забезпечення бойовиків здійснюється за допомогою сумнозвісних «білих камазів», а фінансування через підконтрольні уряду РФ громадські фонди. Саме на їх рахунки підконтрольні Кремлю олігархи щедро скидають свої «пожертвування».
Лідер однієї з таких організацій – Міжнародного громадського фонду «Експериментальний творчий центр» Сергій Кургінян взагалі прославився тим, що у літку минулого року навідався у Донецьк, аби публічно відчитати «народного губернатора» Павла Губарева та тодішнього Міністра Оборони ДНР Стрєлкова за «неефективну роботу» по створенню «новоросії».
Зрозуміло, що стримування військової агресії на сьогодні є чи не найголовнішим пріоритетом для України. Проте, закриваючи очі на спонсорів терористів всередині нашої держави, ми тим самим ігноруємо ніж встромлений у власну спину. Таку ситуацію можуть змінити лише гучні судові процеси над українськими спонсорами тероризму, конфіскація їх майна, а також реальні тюремні вироки. Адже якщо Україна і справді планує перемогти в цій війні, вітчизняні олігархи мають почати боятися наслідків своїх вчинків більше, аніж втрати власних статків.
Євген Ігнатенко
спеціально для Єдність.інфо
