10 червня 1911 року в місті Тальне, нині Черкаської області, народився Петро Юхимович Вескляров (Вескляр) - актор театру і кіно, телеведучий. Заслужений артист УРСР, член Спілки кінематографістів України. Відомий телеведучий передачі «На добраніч, діти» (дід Панас), нагадує «Є!»
Дитячі літа минули у т. зв. «комуні» в Здобутку (околиця Тального). Акторську діяльність розпочав у місцевому драмгуртку.
У 1932—1940 служив в Черкаському робітничо-селянському театрі, у 1941 був призваний у військовий театр Південно-Західного фронту, потрапив у полон, але втік. Згодом потрапив до окупованого гітлерівцями Києва, влаштувався на роботу на залізниці, де організував драматичний гурток.
У 1946 році почав служити у Волинський український музично-драматичний театр імені Тараса Шевченка, де працював до 1959-го.
У Луцьку одружився із секретаркою театру Галиною, у подружжя народився його син Богдан.
1959—1982 працював на Київській кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка.
З 1962 р. у ролі діда Панаса розповідав на Українському радіо «вечірню казку» для дітей (перед тим Вескляров працював у цій ролі на підміні іншого актора, якого згодом замінив цілком).
А з 1964 по 1986 у ролі діда Панаса вів на Українському телебаченні програму "На добраніч, діти".
Українська вишиванка Весклярова часом дратувала керівництво телебачення, його подекуди звинувачували в націоналізмі, а в 1970-х рр. кілька разів навіть намагалися замінити. Але від цієї ідеї довелося відмовитися під тиском обурених телеглядачів.
Актор помер 5 січня 1994-го у віці 82 років. Похований у колумбарії Байкового кладовища. Вдова виїхала до США, перед тим передавши кіноплівки з записами «діда Панаса» братам Капрановим.
