Суспільство
24 вересня 2017
Британський журналіст пояснив, чому «безрозсудний егоїст» Саакашвілі тріумфує в Україні
На думку автора, обидві сторони мають рацію.
news-image

Колишній президент Грузії та екс-голова Одеської ОДА Міхеїл Саакашвілі водночас є невпинним маніпулятором, якого самореклама цікавить більше, аніж все інше, та палким реформатором, який надихає інших. Крім того, він є набагато ближчим до європейських борців за справедливість, аніж інші в Україні.

Таку думку висловив журналіст Овен Меттьюз у своїй статті для британського видання The Spectator, передає «Є!».

Саакашвілі – геніальний та суперечливий. Багато його шанувальників – в основному, освічені й молоді грузини та українці – вбачають у ньому розважливого, безстрашного лідера, здатного розрубати той вузол непотизму, що перетворив більшість колишніх радянських держав у клептократичну автократію. В очах скептиків, включно з сотнями тисяч звільнених ним чиновників, він постає безрозсудним авантюристом, який у 2008 році спровокував російське вторгнення на грузинські території Абхазії та Південної Осетії, які відокремилися. Вони також вважають його невпинним маніпулятором, якого самореклама цікавить більше, аніж все інше, – підкреслюється у матеріалі.

На думку автора, обидві сторони мають рацію, оскільки Саакашвілі поєднує в собі високі принципи та без п'яти хвилин маніакальні особисті амбіції, необачність і непорушну впевненість в собі, що робить політичним діячем сучасності, який є одночасно недосконалими та такими, що вельми надихає.

Також він згадує весь політичний шлях політика в Україні: від отримання ним українського громадянства та боротьби з корупцією на посаді очільника Одеської ОДА і до позабавлення його українського громадянства та прориву через україно-польський кордон.

Питання в тому, чи вистачить Порошенку рішучості ризикнути перетворити Саакашвілі у мученика, а себе – у міжнародного ізгоя. Порошенко відчайдушно потребує економічної підтримки з боку Євросоюзу та Міжнародного валютного фонду. Тюремне ув'язнення Саакашвілі, давнього улюбленця Заходу, знищить останні сліди авторитету Порошенка. Йому також потрібна підтримка з боку США. У липні Порошенко прибув до Вашингтона, щоб особисто просити Дональда Трампа чинити тиск на Росію за допомогою санкцій. Порошенко також просив Трампа відправити зброю для боротьби з російськими окупантами, на що США до теперішнього часу жодного разу не погоджувалися. Тюремне ув'язнення Саакашвілі ускладнить обидва ці починання, – зауважив журналіст.

Щоправда, за його словами, "більш складна загадка полягає в тому, чи зможе Саакашвілі завдяки своїй яскравій і агресивній манері поведінки домогтися успіху у своєму хрестовому поході та перетворити Україну з неблагополучної мафіозної держави на процвітаючу європейську.

У червні Саакашвілі заснував політичну партію, засновану на боротьбі з корупцією, та яка зіграла, незважаючи на свої низькі рейтинги, важливу роль в ухваленні Порошенком рішення прибрати зі сцени свого суперника-бунтаря. Саакашвілі вже пообіцяв виступити проти Порошенка на наступних президентських виборах, – зазначається у статті.

Але, як переконує Меттьюз, на карту поставлено набагато більше, аніж одна лише політична кар'єра та свобода Саакашвілі.

Весь вектор зовнішньої політики Заходу щодо колишнього Радянського Союзу, в тому числі і Росії, з моменту закінчення холодної війни полягав у заохоченні верховенства права, демократії та свободи слова, в обіцянці процвітання, яке настане після реформ. Дві революції в Україні та одна в Грузії продемонстрували гнів народу в спробі повалити корумповані режими, підтримувані Москвою, на користь імовірно сумлінних проєвропейських і пронатівських урядів. Однак, надії всіх трьох революцій, в тому числі завдяки російському втручанню та військовим, з ганьбою впали в результаті корумпованості бізнесу. Якщо є хоч якась надія на те, що пострадянські народи зможуть нарешті "зажити як люди", то таким палким реформаторам, як Саакашвілі, доведеться домогтися успіху. Він може бути як завгодно безрозсудним егоїстом, але в будь-якому разі він є ближчим за інших до європейських борців за справедливість проти ультранаціоналізму, клептократії та російської агресії, – резюмує оглядач британського видання.