Відставка Айвараса Абромавичуса викликала у суспільстві справжній резонанс, обростаючи новими чутками, коментарями, обвинуваченнями та спростуваннями. Нардеп Сергій Лещенко дає власне бачення даної ситуації, сміливо та безкомпромісно називаючи її "політичним договорняком", гнійник якої не побоявся викрити колишній вже міністр економіки.
Отже, почнемо із заяви самого Абромавичуса.
| “ | У мене і моєї команди немає бажання бути ширмою для відвертої корупції або підконтрольними маріонетками для тих, хто хоче в стилі старої влади встановити контроль за державними грошима. |
Останньою краплею, яка призвела до такого рішення, стала цілеспрямована з боку чинної влади спроба нав'язати "свого" заступника міністра.
| “ | Кандидат просто приніс повний пакет документів для призначення і заявив: "Я хочу стати вашим замом. Я в команді Кононенка, і мою кандидатуру вже погоджено нагорі". Після цього мені поступив дзвінок з АП (адміністрації президента - ред.) з наполегливою рекомендацією взяти цю людину, а також ще одну - на посаду заступника з оборони. На що я відповів: "Я частиною цього дерибану не буду" |
Мова йде про Андрія Пасішника, переписку з яким Абромавичус завбачливо зберіг.
фото - http://blogs.pravda.com.ua/
Чому саме Пасішник?
Яку роль відведено Андрію Пасішнику у всій цій історії? Не вдаючись у подробиці, перейдемо відразу до висновку. Річ у ПАТ "УкрГазВидобування", яке до цого часу було одним із головних джерел доходу парлментської групи "Воля народу". У компанії після недавніх кадрових перестановок відбувалися численні "зачистки". Нове керівництво в особі Олександра Романюка розкрило численні корупційні схеми, зокрема закупівлю обладнання за завищеними цінами, розірвало депозит із банком Москаленка-Єремеєва, а невдовзі і угоди про спільну діяльність.
Така бурхлива діяльність занепокоїла навіть адміністрацію президента, особливо коли керівництво ПАТ відмовило брати на посади рекомендованих Банковою осіб.
Ціною подальшої участі "Волі народу" в ролі неформального члена коаліції повинна була стати поява близької їм людини у сфері контролю над "УкрГазВидобуванням". Такою людиною і є заступник голови правління "Нафтогаз України", колишній помічник Єремеєва і екс-співробітник підприємств групи "Континиум" Андрій Пасішник - той самий, якого Кононенко і мав був зробити заступником міністра економіки.
Саме Кононенку було доручено провести Пасішника на пост заступника міністра економіки, що відповідає за "Нафтогаз" і "УкрГазВидобування". Саме через Кононенка в обхід Абромавічуса було вирішено це питання. Саме це прізвище соратника президента Пасішник згадує у своєму ключовому доказі політичної корупції - вайбер-повідомленні міністра економіки.
Айварас Абромавичус вчинив сміливо, викривши гнійник "договорняків" української політики. Він зробив це відкрито, адже йому, на відміну від інших, нічого втрачати.
