Про готовність шкіл до дистанційного навчання, 12-річну середню освіту, вибори під час карантину, нові обов’язки батьків та чим карантин допоміг цьогорічним випускникам читайте в ексклюзивному інтерв’ю зі співзасновницею ГО «Батьківський контроль» та ГО «Смарт освіта» Оксаною Макаренко.
Кор.: Чи була Україна готова до дистанційного навчання? Як відрізнялася якість навчання восени та навесні?
Оксана Макаренко: Я вважаю, що Україна не була готова до навчання онлайн. Не зважаючи на те, що така форма передбачена новим законом «Про повну загальну середню освіту» і вона виокремлена, як окрема форма, в Україні навіть працюють дистанційні школи, здебільшого приватні. На весні весь світ, не тільки Україна, потрапив у ситуацію, коли масово змушені були переходити онлайн.
Ситуація в тому, що якщо навесні більшість людей з розумінням ставилися до помилок влади, непідготовленості ситуації, то зараз це таке глухе роздратування тим, що над нами ніби насміхаються. Директори шоковані, їм написали три купи рекомендацій і просять виконувати. Їм не дали ресурсів, тільки шлють з міністерства папери нагадуючи про кримінальну відповідальність, адміністративну відповідальність.
Кор.: З якими проблемами стикнулися вчителі під час дистанційного навчання?
Оксана Макаренко: Це було дуже-дуже тяжко, тому що не були готові методики навчання, вони суттєво відрізняються від форми навчання в класі. Не були готові технічно – не всі вчителі володіють цифровими навичками, не всі школи підключені до інтернету. Міністерство озвучує там якісь одиниці шкіл не підключених, але насправді ми розуміємо, що статистика відрізняється від реальної ситуації. Там понад 3 тисячі шкіл які не мають швидкісного інтернету, більшість комп’ютерної техніки є лише на папері, це один комп’ютер в кабінеті директора. Фактично в багатьох вчителів не було інструментів для роботи – ні комп'ютерів, ні матеріалів для дистанційного навчання, ні методик чи цифрових навичок. Все що робилося, робилося в режимі подвигу. Подвигу директорів, вчителів, батьків, які намагалися не полишити дітей без бодай якогось навчання.
Дистанційне навчання не дорівнює онлайн-навчання. Не можна вважати переслані матеріали у вайбері дистанційним навчанням. Не можна вважати урок, коли вчитель наговорює теоретичний матеріал по «Zoom» дистанційним навчанням. Це милиці – інструменти, які дозволяють вчителям не зупиняти процес, але ефективність такого навчання вкрай низька. Якщо такий спосіб буде продовжуватися більш тривалий час, наші діти будуть критично відставати по програмі й важко буде надолужувати. Передбачалося, що на осінь буде коригуюче навчання, все чого на весні діти не засвоїли, можна буде надолужувати в класі, але як виявилося, на осінь знову не дуже готові. Дуже довго формулювали вимоги до навчання під час карантину, якісь рекомендації. Потім надсилали вимоги по школам, не давши забезпечення.
Знову ж таки виникло питання : Чи є у дітей гаджети, за якими вони будуть займатися? Чи є у вчителів гаджети? Я вже не кажу про навантаження вчителів, яке збільшилося ледь не вдвічі. Треба провести й онлайн уроки й дистанційні уроки. Я бачу, що в Києві широко практикують систему такого навчання, коли клас поділяють навпіл і одна частина дітей сидить в класі інша ж слухає цю лекцію на за комп'ютером. Вчитель мусить це все підготувати, бо дистанційне навчання суттєво відрізняється від очного.
Ще одна з причин, чому школи не могли підготуватись протягом літа до дистанційного навчання полягає в тому, що в Міністерстві освіти були постійні кадрові зміни. У такі кризові й страшні часи у руля мусять стояти люди, які просто живуть цим питанням. Натомість керувати почали випадкові люди, наш тимчасово виконуючий обов’язки міністра більш бюрократичного складу, він не виглядає людиною, яка переймається питаннями шкіл. Я важко уявляю попередніх міністрів, які б пішли з мінфіну не виборовши кошти для проходження карантину. Вони обіцяють після нового року виділити кошти на закупівлю масок, проте перевіряють та штрафують школи вже з вересня. Вони погрожують директорам штрафами, кримінальною та адміністративною відповідальністю за недотримання карантину і це все призводить до серйозних конфліктів у школах. Навіть відповідальні освітяни не можуть зробити все так як потрібно, бо нормативи не дозволяють.
Подивіться на ситуацію в Тернополі, коли директори на прохання батьків відкривали школи, садочки зберігаючи всі вимоги з безпеки, зразу прийшли погрози. Через декілька тижнів дозволили не закривати навчальні заклади в червоних зонах. Ця непослідовність рішень, не визначеність, не фаховість, просто добиває в ці кризові часи. Мені здається що зараз потрібно підіймати ці кадрові рішення, аби на чолі стояла людина, яка розуміла проблеми школи й могла провести освіту через таку кризову ситуацію.
Кор.: Чи виникали проблеми з фінансуванням під час дистанційного навчання?
Оксана Макаренко: Вчитель має працювати на дошках, таких як Miro приміром. Міністерство не дало державну безкоштовну платформу. В більшості шкіл ці всі платформи, типу Google Teams, Microsoft, Mirо, Zoom, те, що б дозволяло якось працювати в електронних щоденниках, вони були на вибір школи. За них хтось мав заплатити, здебільшого збирали гроші у батьків, і на комп’ютер, і на платформи. На це все, що мала б забезпечити держава, ставлячи всіх в умови того, що починається такий формат змішаного навчання.
Окрім стресу і шоку, що всім потрібно терміново перебудуватися, не було й немає забезпечення й банальної мотивації для вчителів. Їм не підняли зарплати, їм не доплачують гроші за такі формати навчання, навіть за користування комп’ютерів надбавку можуть отримати лише вчителі інформатики. Система оплати праці вчителів така стара й не реформована, що навіть місцеві влади які б хотіли й могли десь заохотити вчителів на сьогодні не мають законного інструменту, аби й заплатити й не опинитись за ґратами.
Кор.: А як батьки школярів справлялися з новим режимом та обов’язками?
Оксана Макаренко: Під час дистанційного навчання дуже велику роль в цьому процесі відіграють батьки. Якось потрібно поєднувати те, що ти працюєш, а дитина вдома, це по суті накладає відповідальність по організації процесу навчання дитині. Тут не всі батьки розуміють правильно свою роль. Не було по суті такої масштабної кампанії. Дехто з батьків намагався робити завдання замість дитини, хтось намагався пояснювати замість вчителя дитині. Наприклад дитина не отримувала якісного пояснення від вчителя, а тільки завдання у вайбер. Батькам по суті доводилося виконувати функцію вчителя, яка не завжди добре в них виходила, це створювало певне напруження в стосунках з дітьми.
Іноді було фізично складно звести до купи все, що присилають вчителі. В мене знайомий працює на заводі топменеджером, за його словами, у нього година в день йшла тільки на те, аби скласти розклад дня для дітей. Потрібно переглянути усі месенджери, завдання, терміни виконання, переглянути батьківські чати, це все займає багато часу. Це окрема робота була у батьків, нагадувати дітям що й коли потрібно виконувати, давати їм можливість відпочивати і так далі. У нас не дуже була сформована культура, аби діти вчилися самостійно. Ця навичка формується поступово й вона формується не раніше ніж 10-12 рочків. А що тоді з першачками робити? Вони по суті не можуть самостійно навчатися, цьому потрібно дуже багато уваги приділяти.
Кор.: Чи вдалося розробити певні методики викладання під час дистанційного навчання?
Оксана Макаренко: Наша громадська організація Смарт освіта навесні зібрала кращі методики – українські, закордонні. Ми їх публікували, розпитували тих вчителів, які впоралися з цим завдання добре. Вони давали поради своїм колегам, описували як це можна налаштувати з урахуванням віку дитини. З ними можна ознайомитись на сайті Нова Українська Школа (НУШ). Це спеціалізований сайт, там є різні матеріали по організації дистанційного навчання.
Кор.: Дивлячись на досвід інших країн, який формат навчання вам найбільше подобається?
Оксана Макаренко: Я вивчала досвід американський, саме в Каліфорнії. Там розвивається напрям дистанційного та змішаної форми навчання. В їх онлайн школах є декілька обов’язкових компонентів: перший — це платформа, тобто є сайт де організовується таке навчання. Там відбувається комунікація між школярами, вчителем та батьками.
Кожна дитина має свій електронний щоденник, розклад занять. В них відбувається обговорення з вчителем певних тем, тому що основні матеріали знаходяться на платформі в зручному електронному вигляді – тести, ролики, мультики, інтерактивні завдання, віртуальні лабораторії. Багатьом дітям заходить така форма навчання, особливо сором’язливим дітям, у яких відбуваються конфлікти з однолітками.
Цей формат індивідуально навчання сприяє швидшому проходженню певних тем. Потім з вчителем онлайн вони обговорюють що не зрозуміло, відпрацьовують завдання. Крім того, в батьків є функція «Learning coach», тобто хтось з батьків допомагає дитині правильно організувати процес навчання. Такий формат, він народжується зараз в усьому світі. Наразі в і США і в європейських країнах були свої нарікання, але експерти прогнозують, що протягом 5-ти років світ перейде або на дистанційний або на змішаний формат навчання.
Кор.: Віктор Ляшко запропонував перенести осінні канікули через вибори, як ви до цього ставитеся?
Оксана Макаренко: Я вважаю, що школу не потрібно залучати до виборів. Згідно з законодавством, політики не можуть там проводити агітацію і в карантин, коли всі наражаються на небезпеку влаштовувати дільниці в школах це злочин. Але історично саме так відбуваються вибори, саме в школах і дитсадках. Це додатковий ризик для дітей та тих, хто там працює. З цієї точки зору непогано вводити канікули на період голосування, аби діти не ходили в школу й не наражалися на небезпеку. З іншого боку це знову крок до того, що «нам плювати на ваші плани, нам плювати, як ви зароблятимете собі на життя, в нас вибори».
Кор.: На вашу думку, чи потрібно полегшувати програму ЗНО на наступний рік через дистанційне навчання?
Оксана Макаренко: Я категорично проти полегшення програми. Її очевидно потрібно міняти відповідно до вимог сучасного світу, як це записано в концепції НУШ. На наступний рік потрібно адаптувати програми для дистанційного навчання. Потрібно виокремити ядро знань, яке дитина мусить вивчити. Не потрібно викидати якісь значущі шмати програми, а просто найголовніше запакувати в хороший та зрозумілий підручник, який би зрозуміла кожна дитина. Цей підручник потрібно помістити безкоштовно на національну електронну платформу, яку б мало забезпечити міністерство освіти й науки разом з міністерством цифрової трансформації.
ЗНО – це хороший інструмент, який дозволив вступати у вищий навчальний заклад без корупції, хабарів, але з його змістом теж потрібно працювати. Окрім самих механізмів – рейтингування, проведення тестування, на сьогодні воно підв’язане під стандартну освітню програму. В новому законі вже виправляли цю ситуацію, але орієнтувалися не на матеріали навчальної програми, а на стандарт. На жаль в останні роки дітей не вчать, а готують на ЗНО. Як на мене, потрібно зберегти ЗНО, як сам механізм для чесного вступу, але працювати зі змістом.
Кор.: Як карантин вплинув на підготовці старшокласників до ЗНО?
Оксана Макаренко: Під час дистанційного навчання саме для старшокласників було більше шансів підготуватися до ЗНО. Старшокласники перевантажені великою кількістю не потрібних предметів. 22-24 предмети по годині–дві в тиждень – це нереальний обсяг матеріалу, який не може зрозуміти дитина. Це говорить про те, що люди, які формували процес 11-річки, зовсім не цікавилися віковою психологією. У дитини є фізіологічні особливості мозку. Коли до підліткового віку голова росте, нейронні зв’язки розростаються і тут починається такий процес як «мієлінізація нервових волокон», тобто мозок відкидає все зайве і поглиблює те, що є пріоритетним.
Важливо з 9 класу давати дитині не 22-24 предмети, а 4-5, які потрібні їй для вступу у ВНЗ чи для того, аби вона могла працювати у цій сфері. Ця 12-річка закладена для того, аби дитина в старшій школі могла без репетиторів якісно заглибитися в потрібні їй предмети. Під час дистанційного навчання діти більше часу приділяли тому, що їм дійсно було потрібно. Звичайно ж це відбилося й на результатах ЗНО, цьогорічні випускники шкіл успішно складали тести.
| Читайте також: | У МОН представили новий стандарт базової середньої освіти: що про це варто знати |
